Времечко - Дмитрий Хмелёв

Ох, было времечко,

Под дых да в темечко,

Горе знало каждую хату,

Сын шёл на отца, брат на брата,

Степь привольна и широка

Да тропа узка.

Вот так и прадед мой

Оставил дом родной,

Зацепилась бурка за дверцу,

Боль в душе, «георгий» у сердца.

«Береги себя и детей» — да через плетень.

Знать, не зря кружит вороньё, кружит вороньё,

Эх, братья, кровушку прольём, кровушку прольём,

Смерть за раз подсобит остыть, подсобит остыть,

Только нас рано хоронить.

И над осокою летел он соколом,

Говорил, да не понапрасну, ни за белых я, ни за красных,

Всех попутал бес-сатана, а земля одна.

Кровавой зорькою, полынью горькою,

Дышит не надышится воля, уж такая, знать, наша доля,

Помни сыновей Тихий Дон, не забудь о том.

Ох, був час,

Під дих та в тім'ячко,

Горе знало кожну хату,

Син йшов на батька, брат на брата,

Степ вільний і широкий

Та стежка вузька.

Ось так і мій прадід

Залишив будинок рідний,

Зачепилася бурка за дверцята,

Біль у душі, "георгій" у серця.

«Бережи себе і дітей» — та через тин.

Знати, не дарма кружляє вороння, кружляє вороння,

Ех, браття, проліємо кров, пролиємо кров,

Смерть за раз допоможе охолонути, допоможе охолонути,

Тільки нас рано ховати.

І над осокою летів він соколом,

Говорив, та не даремно, ні за білих я, ні за червоних,

Усіх поплутав бессатана, а земля одна.

Кривавою зіркою, полином гірким,

Дихає не надихається воля, така, знати, наша доля,

Пам'ятай синів Тихий Дон, не забудь про те.