Любимой - Дмитрий Хмелёв

Я любовью и костром пропах насквозь.

Я вчера в тиши зеленого дворца

Сладко-спелых ягод солнечную горсть,

Ел с руки твоей и воду пил с лица.

И питал, снимая боль, тех ягод сок,

Просыпалось, что безжизненным звалось.

Мою черствость, как ольхи сухой листок,

Уносило по волнам твоих волос.

Перламутровые всполохи зари

Отражала в щедрых россыпях роса

И не думать я не мог, не говорить,

Лишь смотрел в твои влюблённые глаза…

Я любовью и костром пропах насквозь.

Я вчера в тиши зеленого дворца

Сладко-спелых ягод солнечную горсть,

Ел с руки твоей и воду пил с лица…

Я любов'ю і багаттям пропах наскрізь.

Я вчора в тиші зеленого палацу

Солодко-стиглих ягід сонячну жменю,

Їв з твоєї руки і воду пив з лиця.

І живив, знімаючи біль, тих ягід сік,

Прокидалося, що неживим звалося.

Мою черствість, як вільхи сухий листок,

Забирало по хвилях твого волосся.

Перламутрові сполохи зорі

Відображала в щедрих розсипах роса

І не думати я не міг, не казати,

Лише дивився у твої закохані очі.

Я любов'ю і багаттям пропах наскрізь.

Я вчора в тиші зеленого палацу

Солодко-стиглих ягід сонячну жменю,

Їв з твоєї руки і воду пив з лиця.