Раскаяние - Дети лабиринта

Дневной свет забил меня в угол.

Он рвет мое сердце, мой мозг на куски.

Я боюсь на небесный взглянуть яркий купол,

Солнце режет лучами, обнажает клыки…

Но вот наконец-то день на исходе

И силы Солнца иссякли на время…

Я чувствую ночь, я вновь на свободе,

Но стонут открытые раны на теле.

Я, скрываясь по темным дворам от прохожих,

Ищу белого ангела в сумрачном небе.

Надеясь, что он злую боль уничтожит

И спасет мою душу, вернет меня к вере…

Вдруг что-то сверкнуло в ночном небосводе

И звезды рядом с тем светом померкли …

То был белый ангел, который в полете

Пел песню о счастье, любви и Эдеме.

Я вскричал ему: «Ангел, спустись, если можешь!

Избавь меня от лютых чар Сатаны!

Я не в силах терпеть как по венам под кожей

Течет адское пламя вместо крови…»

И услышав мой возглас, ангел ответил:

«Ты предал наше царство покоя,

Но Господь видит все и он милосерден,

Он прощает тебя, ты летишь в Рай со мною…»

Денне світло забило мене в кут.

Він рве моє серце, мій мозок на шматки.

Я боюся на небесний поглянути яскравий купол,

Сонце ріже променями, оголює ікла.

Але ось нарешті день на виході

І сили Сонця вичерпалися на час...

Я відчуваю ніч, я знову на свободі,

Але стогнуть відкриті рани на тілі.

Я, ховаючись по темних дворах від перехожих,

Шукаю білого ангела в сутінковому небі.

Сподіваючись, що він злий біль знищить

І рятує мою душу, поверне мене до віри...

Раптом щось блиснуло в нічному небосхилі.

І зірки поруч із тим світлом померкли...

То був білий ангел, який у польоті

Співав пісню про щастя, кохання та Едем.

Я вигукнув йому: «Ангел, спустись, якщо можеш!

Позбав мене від лютих чар Сатани!

Я не в силах терпіти як по венам під шкірою

Тече пекельне полум'я замість крові…»

І почувши мій вигук, ангел відповів:

«Ти зрадив наше царство спокою,

Але Господь бачить все і він милосердний,

Він прощає тебе, ти летиш у Рай зі мною ... »