Паранойя - Дети лабиринта

Я не могу найти покой,

В моей душе бушует буря.

Кто мне ответит, что со мной?

Откроет кто мне жизнь другую?

Я вне контроля над собой,

Вены полны геенной кровью…

Когда я вижу чью-то боль,

Я наслаждаюсь этой болью.

Я чувствую людей извне,

Они следят за мной повсюду.

Господь, скажи, что делать мне,

Найти где, подскажи, Иуду?

Я избран покарать его.

Пускай не молит о пощаде!

Мне чудится его лицо,

Застывшее в смертельном хладе.

Рукою праведной своей

Ты показал его мне свыше.

Я — это он, презренный змей,

Чей образ в зеркалах я вижу.

Меня сжирает изнутри

Ужасный грех — моя гордыня,

Но я твержу себе: «Смотри

На сына скорби и унынья!»

Что ж, если я и есть предатель,

От кары прочь бежать не стану.

И злая кровь, о, мой Создатель,

Уже течет из черной раны…

(январь 2002)

Я не можу знайти спокій,

В моїй душі вирує буря.

Хто мені відповість, що зі мною?

Відкриє хто мені життя інше?

Я поза контролю над собою,

Відня сповнені геєнної крові.

Коли я бачу чийсь біль,

Я насолоджуюся цим болем.

Я відчуваю людей ззовні,

Вони стежать за мною всюди.

Господи, скажи, що робити мені,

Знайти де, підкажи, Юду?

Я обраний покарати його.

Нехай не молить про помилування!

Мені здається його обличчя,

Застигло в смертельному холоді.

Рукою праведною своєю

Ти показав його мені згори.

Я— це він, ганебний змій,

Чий образ у дзеркалах я бачу.

Мене зжирає зсередини

Жахливий гріх - моя гординя,

Але я стверджую собі: «Дивися

На сина скорботи і суму!»

Що ж, якщо я і є зрадник,

Від кари геть бігти не стану.

І зла кров, о, мій Творець,

Вже тече із чорної рани…

(січень 2002)