Враг - Дети лабиринта

Дождь за окном — слезы богов,

Мой серый дом — приют для скотов.

Я сам один из них, такой же, как все;

Творящий грех, копящий злобу в себе.

Скажите люди, зачем я живу?

Среди иллюзий, в похмельном бреду

Я видел, как весь мир рухнул, сгорел…

Никто из нас, его спасти не сумел.

Так что мы все — скоты и сучьё!

Да, правда колит, как ножа острие…

Не надо слушать и мучить себя.

Я враг вам, люди, убейте меня!!!

Дощ за вікном — сльози богів,

Мій сірий будинок— притулок для худоби.

Я сам один з них, такий, як усі;

Творить гріх, що копить злість у собі.

Скажіть люди, навіщо я живу?

Серед ілюзій, у похмільному маренні

Я бачив, як весь світ звалився, згорів...

Ніхто з нас, його врятувати не зумів.

Тож ми все — худоби і сучко!

Так, правда коліт, як ножа вістря.

Не треба слухати і мучити себе.

Я ворог вам, люди, вбийте мене!