В ожидании смерти - Дети лабиринта

Светит Луна или светит Солнце,

На улице тьма или на улице свет,

Мне наплевать на этот нонсенс,

Мне наплевать на этот бред.

Каждое утро в ожидании смерти,

Каждый день один взгляд назад…

Каждый вечер покаянье тверди,

Каждую ночь снится ад.

Мне говорят, что надо смириться,

Мне говорят, что это судьба.

Но я не хочу смотреть в эти лица,

Я не могу верить этим глазам!

Каждое утро в ожидании смерти,

Каждый день один взгляд назад…

Каждый вечер покаянье тверди,

Каждую ночь снится ад.

Каждый час кто-то уходит,

А кто-то все же останется здесь.

Смерть и ко мне уже близко подходит,

Я вижу глаза ее в темноте.

Каждое утро в ожидании смерти,

Каждый день один взгляд назад…

Каждый вечер покаянье тверди,

Каждая ночь снится ад.

Світить Місяць або світить Сонце,

На вулиці темрява або на вулиці світло,

Мені наплювати на цей нонсенс,

Мені наплювати на це марення.

Щоранку в очікуванні смерті,

Щодня один погляд назад…

Щовечора покаяння тверди,

Щоночі сниться пекло.

Мені кажуть, що треба змиритися,

Мені кажуть, що то доля.

Але я не хочу дивитися в ці особи,

Я не можу вірити цим очам!

Щоранку в очікуванні смерті,

Щодня один погляд назад…

Щовечора покаяння тверди,

Щоночі сниться пекло.

Щогодини хтось іде,

А хтось усе залишиться тут.

Смерть і мені вже близько підходить,

Я бачу очі її у темряві.

Щоранку в очікуванні смерті,

Щодня один погляд назад…

Щовечора покаяння тверди,

Кожної ночі сниться пекло.