Ангел-хранитель - Дети лабиринта

Я вижу свет, но не знаю где он.

Скоро наступит рассвет, станет светло.

Я видел тебя, но не помню где.

Может было это давно, а может было во сне.

Я вижу свет и иду к нему,

А земля кровоточит огненной лавой.

Куда делись звёзды я не пойму.

И всё кругом тихо, что очень странно.

Но я знаю, что ты будешь рядом.

И даже в беде не покинешь меня.

Я знаю, ты скажешь всё взглядом,

И посмотрев, взлетишь к небесам.

Но вот всё проснулось, машины помчались.

Планета открыла голубые глаза,

А Ангел-хранитель, взмахнув парой крыльев,

Устремился назад в небеса…

Но я знаю, что он будет рядом.

И даже в беде не покинет меня.

Я знаю, он скажет всё взглядом,

И посмотрев, взлетит к Небесам.

Я бачу світло, але не знаю де він.

Скоро настане світанок, стане світло.

Я бачив тебе, але не пам'ятаю де.

Може було це давно, а може було у сні.

Я бачу світло і йду до нього,

А земля кровоточить вогненною лавою.

Куди поділися зірки я не зрозумію.

І все кругом тихо, що дуже дивно.

Але я знаю, що ти будеш поруч.

І навіть у біді не покинеш мене.

Я знаю, ти скажеш все поглядом,

І дивившись, злетиш до небес.

Але ось все прокинулося, машини помчали.

Планета розплющила блакитні очі,

А Ангел-охоронець, змахнувши парою крил,

Попрямував назад у небеса…

Але я знаю, що він буде поруч.

І навіть у біді не залишить мене.

Я знаю, він скаже все поглядом,

І дивившись, злетить до Небес.