Прости меня... Прощай - Дети лабиринта

Маски сброшены.

И мы

в удивлении застыли…

Сколько боли и вины

скрыли мы и не простили.

Кто теперь я?

И кто ты теперь?

Стало нас с тобой так мало.

И нельзя скроить, хоть сто раз измерь,

Нашу жизнь с начала…

Маски сброшены, но все ж

ищем мы в усталых лицах

тень сомнения и ложь…

Что ж такое в нас творится?

Кто теперь я?

И кто ты теперь?

Стало нас с тобой так мало.

И нельзя скроить, хоть сто раз измерь,

Нашу жизнь с начала…

Прости меня… Прощай.

Моя душа больна.

А сердце не избавить мне от любви…

Прости меня… Прощай.

И хоть любовь сильна,

Но лучше навсегда мне будет уйти.

Кто теперь я?

И кто ты теперь?

Стало нас с тобой так мало.

И нельзя скроить, хоть сто раз измерь,

Нашу жизнь с начала…

Маски скинуті.

І ми

на подив застигли…

Скільки болю та провини

приховали ми і не пробачили.

Хто ж тепер я?

І хто ти тепер?

Стало нас з тобою так мало.

І не можна скроїти, хоч сто разів виміряй,

Наше життя з початку...

Маски скинуті, але все ж

шукаємо ми в утомлених особах

тінь сумніву і брехня…

Що таке в нас твориться?

Хто ж тепер я?

І хто ти тепер?

Стало нас з тобою так мало.

І не можна скроїти, хоч сто разів виміряй,

Наше життя з початку...

Вибач мені… Прощавай.

Моя душа хвора.

А серце не позбавити мене від любові...

Вибач мені… Прощавай.

І хоч любов сильна,

Але краще назавжди мені пітиме.

Хто ж тепер я?

І хто ти тепер?

Стало нас з тобою так мало.

І не можна скроїти, хоч сто разів виміряй,

Наше життя з початку...