Последняя ночь - Дети лабиринта

Любые раны когда-то превращаются в шрамы…

Вчера мы были детьми, а сегодня мы стары,

А завтра всех нас примет земля в холод своих объятий навеки…

Меня ты знаешь лучше, чем кто-то другой,

Но ты не сможешь помочь мне унять эту боль,

И ты не в силах сыграть эту роль, в которой своею рукой

опустишь мне веки.

Вина кровавый рубин в моем сияет бокале.

Смотри, как нежно солнце прощается с нами,

Смотри, как сладко целует оно землю своими лучами на горизонте.

Ночные сумерки скроют на лицах морщины.

Ослабнут на наших душах тиски и зажимы.

И мы забудем в последнюю ночь ошибки, что совершили

на жизненном фронте.

Любые раны когда-то превращаются в шрамы…

Будь-які рани колись перетворюються на шрами…

Вчора ми були дітьми, а сьогодні ми старі,

А завтра всіх нас прийме земля в холод своїх обіймів навіки…

Мене ти знаєш краще, ніж хтось інший,

Але ти не зможеш допомогти мені вгамувати цей біль,

І ти не в силах зіграти цю роль, в якою своєю рукою

опустиш мені повіки.

Вина кривавий рубін у моєму сяє келиху.

Дивись, як ніжно сонце прощається з нами,

Дивись, як солодко цілує воно землю своїми променями на горизонті.

Нічні сутінки приховують на обличчях зморшки.

Ослабнуть на наших душах лещата і затискачі.

І ми забудемо в останньої ночі помилки, що зробили

на життєвому фронті.

Будь-які рани колись перетворюються на шрами…