Засыпая и просыпаясь - Александр Галич

Все снежком январским припорошено,

Стали ночи долгие лютей…

Только потому, что так положено,

Я прошу прощенья у людей.

Воробьи попрятались в скворешники,

Улетели за море скворцы…

Грешного меня — простите, грешники,

Подлого — простите, подлецы!

Вот горит звезда моя субботняя,

Равнодушна к лести и к хуле…

Я надену чистое исподнее,

Семь свечей расставлю на столе.

Расшумятся к ночи дурни-лабухи —

Ветра и поземки чертовня…

Я усну, и мне приснятся запахи

Мокрой шерсти, снега и огня.

А потом из прошлого бездонного

Выплывет озябший голосок —

Это мне Арина Родионовна

Скажет: «Нит гедайге, спи, сынок, (*)

Сгнило в вошебойке платье узника,

Всем печалям подведен итог,

А над Бабьим Яром — смех и музыка…

Так что все в порядке, спи сынок.

Спи, но в кулаке зажми оружие —

Ветхую Давидову пращу!"

…Люди мне простят от равнодушия,

Я им — равнодушным — не прощу!

Все сніжком січневим припорошене,

Стали ночі довгі люті...

Тільки тому, що так належить,

Я прошу прощення у людей.

Горобці поховалися в шпаківні,

Полетіли за море шпаки…

грішного мене — пробачте, грішники,

Підлога — пробачте, негідники!

Ось горить зірка моя суботня,

Байдужа до втіхи і до хулі…

Я одягну чисте нижнє,

Сім свічок розставлю на столі.

Розшумляться до ночі дурні-лабухи —

Вітру і поземки чортівня…

Я засну, і мені присняться запахи

Мокрої вовни, снігу та вогню.

А потім з минулого бездонного

Випливе змерзлий голосок —

Це мені Аріна Родіонівна

Скаже: «Ніт гедайзі, спи, синку, (*)

Згнило у вошебійці сукню в'язня,

Всім смуткам підведено підсумок,

А над Бабиним Яром - сміх і музика ...

Так що все в порядку, спи синку.

Спи, але в кулаку затисніть зброю.

Стару Давидову пращу!

…Люди мені вибачать від байдужості,

Я ним — байдужим — не пробачу!