Ночной разговор в вагоне-ресторане - Александр Галич

Вечер, поезд, огоньки,

Дальняя дорога…

Дай-ка, братец, мне трески

И водочки немного.

Басан, басан, басана,

Басаната, басаната…

Что с вином, что без вина —

Мне на сердце косовато.

Я седой не по годам

И с ногою высохшей,

Ты слыхал про Магадан?

Не слыхал?!

Так выслушай.

А случилось дело так:

Как-то ночью странною

Заявился к нам в барак

Кум со всей охраною.

Я подумал, что конец,

Распрощался матерно…

Малосольный огурец

Кум жевал внимательно.

Скажет слово и поест,

Морда вся в апатии.

«Был, — сказал он, — говны, съезд

Славной нашей партии.

Про Китай и про Лаос

Говорились прения,

Но особо встал вопрос

Про Отца и Гения".

Кум докушал огурец

И закончил с мукою:

«Оказался наш Отец

Не отцом, а сукою…»

Полный, братцы, ататуй!

Панихида с танцами!

И приказано статуй

За ночь снять на станции.

Ты представь — метёт метель,

Темень, стужа адская,

А на Нём — одна шинель

Грубая, солдатская.

И стоит Он напролом,

И летит, как конница,

Я сапог Его — кайлом,

А сапог не колется!

огляделся я вокруг —

Дай-ка, мол, помешкаю!

У статуя губы вдруг

Тронулись усмешкою…

Помню, глуп я был и мал,

Слышал от родителя,

Как родитель мой ломал

Храм Христа-Спасителя.

Басан, басан, басана,

Чёрт гуляет с опером.

Храм — и мне бы — ни хрена.

Опиум как опиум!

А это ж Гений всех времён,

Лучший друг навеки!

Все стоим, ревмя ревём,

И вохровцы, и зэки.

Я кайлом по сапогу

Бью, как неприкаянный,

И внезапно сквозь пургу

Слышу голос каменный:

«Был я Вождь вам и Отец,

Сколько мук намелено!

Что ж ты делаешь, подлец?!

Брось кайло немедленно!»

Но тут шарахнули запал,

Применили санкции —

Я упал, и Он упал,

Завалил полстанции…

Ну, скостили нам срока,

Приписали в органы,

Я живой ещё пока,

Но, как видишь, дёрганный…

Басан, басан, басана,

Басаната, басаната!

Лезут в поезд из окна

Бесенята, бесенята…

Отвяжитесь, мертвяки!

К чёрту, ради Бога…

Вечер, поезд, огоньки,

Дальняя дорога…

Вечір, поїзд, вогники,

Далека дорога…

Дай-но, братику, мені тріски

І горілки небагато.

Басан, басан, басана,

Басанату, басанату…

Що з вином, що без вина

Мені на серці косовато.

Я сивий не по роках

І з ногою висохлою,

Ти чув про Магадан?

Не чув?

То вислухай.

А сталося так:

Якось уночі дивною

З'явився до нас у барак

Кум із усією охороною.

Я подумав, що кінець,

Розпрощався матюк.

Малосольний огірок

Кум жував уважно.

Скаже слово і поїсть,

Морда вся в апатії.

«Був, - сказав він, - гівни, з'їзд

Славної нашої партії.

Про Китай та про Лаос

Говорилися дебати,

Але особливо постало питання

Про Батька та Генія".

Кум доїв огірок

І закінчив із мукою:

«Виявився наш Батько

Не батьком, а сукою...»

Повний, братики, ататуй!

Панахида з танцями!

І наказано статуй

За ніч зняти на станції.

Ти уяви — мете хуртовину,

Темінь, холод пекельний,

А на Ньому – одна шинель

Груба, солдатська.

І стоїть Він напролом,

І летить, як кіннота,

Я чобіт Його - кайлом,

А чобіт не колеться!

озирнувся я навколо

Дай-но, мовляв, помешкаю!

У статуя губи раптом

Рушили усмішкою…

Пам'ятаю, дурний я був і малий,

Чув від батька,

Як батько мій ламав

Храм Христа Спасителя.

Басан, басан, басана,

Чорт гуляє з опером.

Храм – і мені б – ні хрону.

Опіум як опіум!

А це ж Геній усіх часів,

Найкращий друг навіки!

Всі стоїмо, ревмо ревемо,

І вохрівці, і зеки.

Я кайлом по чоботі

Б'ю, як неприкаяний,

І раптом крізь пургу

Чую голос кам'яний:

«Був я Вождь вам і Батько,

Скільки мук намелено!

Що ж ти робиш, негідник?!

Кинь кайло негайно!

Але тут шарахнули запал,

Застосували санкції.

Я впав, і Він упав,

Завалив повстанції.

Ну, скостили нам терміну,

Приписали до органів,

Я живий поки що,

Але, як бачиш, смиканий…

Басан, басан, басана,

Басанату, басанату!

Лізуть у поїзд із вікна

Бесінята, бесінята ...

Відв'яжіться, мертв'яки!

До біса, заради Бога…

Вечір, поїзд, вогники,

Далека дорога…