Баллада о том, как одна принцесса раз в три месяца приходила поужинать в ресторан Динамо - Александр Галич

«И медленно пройдя меж пьяными,

Всегда без спутников, одна…»

Кивал с эстрады ей трубач,

Сипел другой, как в насморке,

Он и прозвал ее, трепач,

Принцессой с нижней масловки.

Вот подтянул, трепач, штаны

И выдал румбу с перчиком,

А ей, принцессе, хоть бы хны,

Едва качнула плечиком:

«Мол, только пальцем поманю,

Слетятся сотни соколов,» —

И села, и прочла меню,

И выбрала бефстроганов.

И все бухие пролетарии,

Все — тунеядцы и жулье,

Как на камету в планетарии

Глядели, суки, на нее…

— Румба, тра-ля-ля, румба!

Бабье вокруг, издавши стон,

Пошло махать платочками.

Она ж, как леди гамильтон,

Пила ситро глоточками.

Бабье вокруг (сплошной собес),

Воздев, как пики, вилочки,

Рубают водку под супец,

Шампанское под килечки.

И сталь коронок заголя,

Расправой бредят скорою:

«Ах, эту дочку короля

Шарахнуть бы Авророю!»

И все бухие пролетарии,

Смирив идейные сердца,

Готовы к праведной баталии

И к штурму зимнего дворца.

— Румба, тра-ля-ля, румба!

Душнеет в зале, как в метро,

От пергидрольных локонов.

Принцесса выпила ситро

И съела свой бефстроганов.

И вновь таращится бабье

На стать ее картинную —

На узком пальце у нее

Кольцо за два с полтиною.

А время подлое течет,

И зал пройдя как пасеку,

«Шестерка» ей приносит счет,

И все, и крышка празднику!

А между тем пила и кушала,

Вложив всю душу в сей процесс,

Благополучнейшая шушера,

Непризнающая принцесс.

— Румба, тра-ля-ля, румба!

…Держись, держись, держись, держись,

Крепись и чисти перышки!

Такая жизнь — плохая жизнь —

У современной золушки!

Не ждет на улице ее С каретой фея крестная…

Жует бабье, сопит бабье,

Придумывает грозное!

А ей на царство на веку —

Посулы да побасенки,

А там вались на холоду,

«Принцесса с нижней масловки!»

И вот она меж столиков

В своем костюмчике джерси…

Ах, ей далеко до Сокольников,

Ах, ей не хватит на такси.

— Румба, тра-ля-ля, румба

«І повільно пройшовши між п'яними,

Завжди без супутників, одна…»

Ківал з естради їй трубач,

Сипів інший, як у нежиті,

Він і прозвал її, трепач,

Принцесою з нижньої олійки.

Ось підтяг, трепач, штани

І видав румбу з перчиком,

А їй, принцесі, хоч би хни,

Ледве хитнула плічком:

«Мовля, тільки пальцем поманю,

Злетяться сотні соколів».

І села, і прочитала меню,

І обрала бефстроганів.

І всі бухі пролетари,

Всі — дармоїди і шахрайство,

Як на камету в планетарії

Дивилися, суки, на неї…

— Румба, тра-ля-ля, румба!

Бабине навколо, видавши стогін,

Пішло махати хустинками.

Вона, як леді гамільтон,

Пила ситро ковточками.

Бабине навколо (суцільний соцзабез),

Вдягнувши, як списи, вилочки,

Рубають горілку під супець,

Шампанське під кільця.

І сталь коронок заголя,

Розправою марять швидкою:

«Ах, цю доньку короля

Шарахнути би Авророю!»

І всі бухі пролетари,

Смиривши ідейні серця,

Готові до праведної баталії

І до штурму зимового палацу.

— Румба, тра-ля-ля, румба!

Душніє в залі, як у метро,

Від пергідрольних локонів.

Принцеса випила ситро

І з'їла свій бефстроганів.

І знову витріщається баби

Настати її Картинну

На вузькому пальці у неї

Кільце за два з половиною.

А час підлий тече,

І зал пройшовши як пасіку,

«Шістка» їй приносить рахунок,

І все, і кришка святу!

А між тим пила і їла,

Вклавши всю душу в цей процес,

Найблагополучніша шушера,

Принцес, що не визнає.

— Румба, тра-ля-ля, румба!

...Тримайся, тримайся, тримайся, тримайся,

Кріпи і чисти пір'їни!

Таке життя — погане життя —

У сучасної попелюшки!

Не чекає на вулиці її З каретою фея хрещена.

Жує баби, сопить баби,

Вигадує грізне!

А Їй на царство на віку —

Посули та басенки,

А там валися на холодну,

«Принцеса з нижньої олійки!»

І ось вона між столиками

У своєму костюмчику джерсі…

Ах, їй далеко до Сокольників,

Ах, їй не вистачить на таксі.

—Румба, тра-ля-ля, румба