Баллада о земле и небе - Александр Галич

Ах, как трудно улетают люди,

Вот идут по трапу на ветру,

Вспоминая ангельские лютни

И тому подобную муру!

Улетают, как уходят в нети,

Исчезают угольком в золе,

До чего все трудно людям в небе,

До чего все мило на земле!

Пристегните ремни, пристегните ремни!

Ну, давай, посошок на дорожку налей!

Тут же ясное дело, темни не темни,

А на поезде ездить людям веселей…

Пристегните ремни, пристегните ремни!

Не курить!

Пристегните ремни!

И такой, на землю не похожий

Синий мир за взлетной крутизной…

Пахнет небо хлоркою и кожей,

А не теплой горестью земной!

И вино в пластмассовой посуде

Не сулит ни хмеля, ни чудес,

Улетают, улетают люди

В злую даль, за тридевять небес!

Пристегните ремни, пристегните ремни,

Помоги, дорогой, чемоданчик поднять…

И какие-то вдруг побежали огни,

И уже ничего невозможно понять,

Пристегните ремни, пристегните ремни,

Не курить!

Пристегните ремни!

Люди спят, измученные смутой,

Снятся людям их земные сны

Перед тою роковой минутой

Вечной и последней тишины!

А потом, отдав себя крушению,

Камнем вниз, не слушаясь руля!

И земля ломает людям шею,

Их благословенная земля.

Пристегните ремни!

Пристегните ремни!

Мы взлетели уже?

Я не понял.

А вы?

А в окно еще виден кусочек земли,

И немножко бетона, немножко травы…

Отстегните ремни!

Отстегните ремни!

Навсегда отстегните ремни!

Ах, як важко відлітають люди,

От ідуть по трапу на вітрі,

Згадуючи ангельські лютні

І тому подібну муру!

Відлітають, як йдуть у неті,

Зникають вугіллям у золе,

До чого все важко людям у небі,

До чого все мило на землі!

Пристебніть ремені, пристебніть ремені!

Ну, давай, ціпок на доріжку налий!

Тут ясна річ, темні не темні,

А на поїзді їздити людям веселіше…

Пристебніть ремені, пристебніть ремені!

Не курити!

Пристебніть ремені!

І такий, на землю не схожий

Синій світ за злітною крутістю…

Пахне небо хлоркою та шкірою,

А не теплою гіркою земною!

І вино в пластмасовому посуді

Не обіцяє ні хмелю, ні чудес,

Відлітають, відлітають люди

Злу далечінь, за тридев'ять небес!

Пристебніть ремені, пристебніть ремені,

Допоможи, любий, валізку підняти...

І якісь раптом побігли вогні,

І вже нічого неможливо зрозуміти,

Пристебніть ремені, пристебніть ремені,

Не курити!

Пристебніть ремені!

Люди сплять, змучені смутою,

Зняться людям їхні земні сни

Перед тією фатальною хвилиною

Вічної та останньої тиші!

А потім, віддавши себе краху,

Камнем вниз, не слухаючись керма!

І земля ламає людям шию,

Їхня благословенна земля.

Пристебніть ремені!

Пристебніть ремені!

Ми злетіли вже?

Я не зрозумів.

А ви?

А в вікно ще видно шматочок землі,

І трохи бетону, трішки трави...

Відстебніть ремені!

Відстебніть ремені!

Назавжди відстебніть ремені!