Баллада о чистых руках - Александр Галич

Развеян по ветру подмоченный порох,

И мы привыкаем, как деды, точь-в-точь,

Гонять вечера в незатейливых спорах,

Побасенки слушать и воду толочь.

Когда-то шумели, теперь поутихли,

Под старость любезней —

покой и почет,

А то, что опять Ярославна в Путивле

Горюет и плачет, так это не в счет.

Уж мы-то рукав не омочим в Каяле,

Не сунем в ладонь арестантскую хлеб,

Безгрешный холуй,

запасайся камнями,

Разучивай, загодя, праведный гнев!

Недаром из школьной науки

Всего нам милей слова —

Я умываю руки, ты умываешь руки,

Он умывает руки —

И хоть не расти трава!

Не высшая математика,

А просто, как дважды два!

Так здравствуй же вечно, премудрость холопья,

Премудрость жевать, и мычать, и внимать,

И помнить о том, что народные копья

Народ никому не позволит ломать.

Над кругом гончарным поет о тачанке

Усердное время, бессмертный гончар.

А танки идут по вацлавской брусчатке

И наш бронепоезд стоит у Градчан!

А песня крепчает — взвивайтесь кострами,

А песня крепчает — «взвивайтесь кострами!»

И пепел с золою, куда ни ступи.

Взвиваются ночи кострами в Остраве,

В мордовских лесах и в казахской степи.

На севере и на юге —

Над ржавой землею дым,

А я умываю руки!

И ты умываешь руки!

А он умывает руки,

Спасая свой жалкий Рим!

И нечего притворяться — мы ведаем, что творим!

Розвіяний за вітром підмочений порох,

І ми звикаємо, як діди, точнісінько,

Ганяти вечори в негативних суперечках,

Басени слухати і воду товкти.

Колись шуміли, тепер стихли,

На старість люб'язної —

спокій і шана,

А те, що знову Ярославна в Путівлі

Горює і плаче, так це не в рахунок.

Вже ми-то рукав не мочимо в Каялі,

Не засунемо в долоню арештантську хліб,

Безгрішний холуй,

запасайся камінням,

Розучуй, заздалегідь, праведний гнів!

Недарма зі шкільної науки

Усього нам миліше слова—

Я вмиваю руки, ти вмиваєш руки,

Він миває руки —

І хоч не рости трава!

Не вища математика,

А просто, як двічі дві!

Так здравствуй вічно, премудрість холоп'я,

Премудрість жувати, і мочити, і уважати,

І пам'ятати про тому, що народні списи

Народ нікому не дозволить ламати.

Над колом гончарним співає про тачанку

Ретельний час, безсмертний гончар.

А танки йдуть по вацлавській бруківці

І наш бронепоїзд стоїть у Градчан!

А пісня міцніє — звивайтеся багаттями,

А пісня міцніє — «звивайтеся багаттями!»

І попіл із золою, куди не ступи.

Здіймаються ночі багаттями в Острові,

У мордовських лісах і в казахському степу.

На півночі і на півдні

Над іржавою землею дим,

А я вмиваю руки!

І ти миваєш руки!

А він миває руки,

Рятуючи свій жалюгідний Рим!

І нема чого прикидатися — ми знаємо, що творимо!