Феодализм - Адаптация

Высыхало молоко на губах

Заметало дороги снегом

Хоронили на пустых площадях

Тех, кто выжил и вернулся с рассветом

Оставляя за собой тишину

Как последнюю надежду на чудо

Дети мёрзнут в озверевшем лесу

Потерявшие себя и друг друга…

Заколдованный, таинственный мир

Заколдованные окна и двери

Мы попрятались в потёмках квартир

Не найдя себе ни места, ни цели

Этой ночью снова был звездопад

На него глазели норы и щели

Нам остались только выжженная трава

Нам остались только дни недели

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я знаю, так горит степь

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я помню, так горит степь

Песни юга и севера

На перекрёстках дорог

Где нет понятия времени,

Но есть понятие пожизненный срок

Все революции сдохли

Все города обречены

На то, чтобы копить в себе

Ужас и боль, ужас и боль…

А космонавты летают,

Они не знают тепла

Им снится Чёрное море

Хотя вокруг только холод и тьма

Они забыли про нежность

И притяженье Земли

Лишь только яркие точки

На бесконечном пути…

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я знаю, так горит степь

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я помню, так горит степь

Забинтованные мысли, слова

Псы-юродивые, пляски и стоны

Незнакомая чужая земля

За колючей пеленой этой зоны

За хрустальными осколками снов

Погребённых под руинами воли

Это утро наступает, и ты его ждёшь

Под колёсами сомнительной доли,

А здесь судорогой сводило мосты

И кусками затиралось детство

Суеверные, косые дожди

Превращали грязь в холёное тесто

Этой ночью снова был звездопад

На него глазели норы и щели

Нам осталась только выжженная трава

Нам остались только дни и недели…

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я знаю, так горит степь

Так горит степь

Я вижу, так горит степь

Я слышу, так горит степь

Я помню, так горит степь

Висихало молоко на губах

Заметало дороги снігом

Ховали на порожніх площах

Тих, хто вижив і повернувся з світанком

Залишаючи за собою тишу

Як останню надію на чудо

Діти мерзнуть у озвірілому лісі

Втратили себе і один одного…

Зачарований, таємничий світ

Зачаровані вікна та двері

Ми поховалися в потемках квартир

Не знайшовши собі ні місця, ні цілі

Цієї ночі знову був зорепад

На нього дивилися нори і щілини

Нам залишилися тільки випалена трава

Нам залишилися лише дні тижня

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я знаю, так горить степ

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я пам'ятаю, так горить степ

Пісні півдня та півночі

На перехрестях доріг

Де немає поняття часу,

Але є поняття довічний термін

Усі революції здохли

Усі міста приречені

На те, щоб збирати в собі

Жах і біль, жах і біль…

А космонавти літають,

Вони не знають тепла

Їм сниться Чорне море

Хоча навколо тільки холод і темрява

Вони забули про ніжність

І притягнення Землі

Тільки яскраві точки

На безкінечному шляху…

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я знаю, так горить степ

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я пам'ятаю, так горить степ

Забинтовані думки, слова

Пси-юродиві, танці та стони

Незнайома чужа земля

За колючою пеленою цієї зони

За кришталевими осколками снів

Похованих під руїнами волі

Цей ранок настає, і ти його чекаєш

Під колесами сумнівної частки,

А тут судомою зводило мости

І шматками затиралося дитинство

Забобонні, косі дощі

Перетворювали бруд на пелене тісто

Цієї ночі знову був зорепад

На нього дивилися нори і щілини

Нам залишилася тільки випалена трава

Нам залишилися тільки дні і тижні...

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я знаю, так горить степ

Так горить степ

Я бачу, так горить степ

Я чую, так горить степ

Я пам'ятаю, так горить степ