Мой город будет стоять - Адаптация

По утрам на всех рынках города

Детвора среди барыг ошивается:

Кто ворует, а кто просто кормится,

Ну а в общем, все побираются.

Патриот мне сказал, что я конченый тип,

А нацист подтвердил и добавил: "Он жид!"

Я стоял одинокий среди грустных людей.

Мне хотелось любви, им хотелось скорей.

Мой город будет стоять!

По переименованным улицам,

По убитому детству далекому,

Мимо псов со страшными рожами

Улыбаются мне прохожие.

Ночью звезды на небе светятся,

Ночью психи луною маются,

Провода и столбы шевелятся,

Даже стены, и те кусаются.

Ну а если проснусь, то не выдам себя,

Втихаря улыбнусь, разобью зеркала.

Белый саван зимы, он красив на земле;

Остаются следы.

Что-то сдохло во мне.

Мой город будет стоять!

Что же делать тем, кто не варится

В их котлах, кошельках, половниках,

Кто по-прежнему просто тащится

И в ладах со своею совестью?

Он идет по земле хозяином,

Понимая свое одиночество,

Не справляет народные праздники

И не борется за экологию.

И не нужно ему никаких перемен,

Революций, погромов, игрушечных войн.

Он далек от бессмысленных наших проблем,

Он не знает такого понятия - дом.

Мой город будет стоять!

Вранці на всіх ринках міста

Дітлахи серед бариг ошиваються:

Хто краде, а хто просто годується,

Ну а загалом, всі жебракують.

Патріот мені сказав, що я кінчений тип,

А нацист підтвердив і додав: "Він жид!"

Я стояв самотній серед сумних людей.

Мені хотілося кохання, їм хотілося швидше.

Моє місто стоятиме!

Перейменованими вулицями,

По вбитому дитинству далекому,

Повз псів зі страшними пиками

Посміхаються мені перехожі.

Вночі зірки на небі світяться,

Вночі психи місяцем маються,

Провід і стовпи ворушаться,

Навіть стіни і ті кусаються.

Ну а якщо прокинуся, то не видам себе,

Нишком посміхнуся, розіб'ю дзеркала.

Білий саван зими, він гарний землі;

Залишаються сліди.

Щось здохло у мені.

Моє місто стоятиме!

Що ж робити тим, хто не вариться

В їх котлах, гаманцях, ополониках,

Хто, як і раніше, просто тягнеться

І в ладах зі своєю совістю?

Він іде землею господарем,

Розуміючи свою самотність,

Не справляє народних свят

І не виборює екологію.

І не потрібно йому жодних змін,

Революції, погроми, іграшкові війни.

Він далекий від безглуздих наших проблем,

Він не знає такого поняття – будинок.

Моє місто стоятиме!