Жизнь в полицейском государстве - Адаптация

С газет и с экранов привычные лица —

Нам некуда деться и негде укрыться,

Одни уезжают, имея в запасе

Ещё одну Родину, но

Не всем так везёт, кто-то должен остаться

И всей этой мерзости сопротивляться,

Не дать уничтожить себя и другого,

Чтоб не было снова тридцать седьмого.

Жизнь в полицейском государстве

Один мой приятель лишился работы,

Теперь он отходит ко дну,

Семья его нищая вышла на улицу,

А он забухал проклиная судьбу.

Не видя просвета в кромешном угаре

Всё больше невинных людей

Кончают с собой или что ещё хуже

Рожают на свет ненормальных детей.

Жизнь в полицейском государстве

И мать защищала от побоев отца,

Ты был одним из немногих, кто пер до конца.

И когда все устали, ты рванулся вперед,

Но тебе преградили дорогу

Толпы грязных солдат, ненавистных ментов,

Они служат режимму таких же козлов —

Тем, кто строит дворцы, переносит столицы,

А тебе так охота пойти и забыться.

Жизнь в полицейском государстве

И если ты меня спросишь, что будет дальше,

Я промолчу ведь чем дальше, тем хуже,

Нет повода для оптимизма и веры,

Есть тюрьмы, заборы, решетки и стены.

Еще есть друзья и любимая баба,

А я из таких, кому этого мало,

Мне страшно за всех моих близких

Я вижу и знаю, к чему мы идём.

Жизнь в полицейском государстве

З газет і с екранів звичні особи —

Нам нікуди подітися і нема де сховатися,

Одні їдуть, маючи в запасі

Ще одну Батьківщину, але

Не всім так щастить, хтось має залишитися

І всієї цієї гидоти чинити опір,

Не дати знищити себе і іншого,

Щоб не було знову тридцять сьомого.

Життя в поліцейській державі

Один мій приятель втратив роботу,

Тепер він відходить до дна,

Сім'я його жебрака вийшла на вулицю,

А він забухав проклинаючи долю.

Не бачачи просвіту в крихітному чаді

Дедалі більше безневинних людей

Закінчують із собою або що ще гірше

Народжують на світло ненормальних дітей.

Життя в поліцейській державі

І мати захищала від побоїв батька,

Ти був одним з небагатьох, хто до кінця.

І коли всі втомилися, ти рвонувся вперед,

Але тобі перегородили дорогу

Натовпи брудних солдатів, ненависних ментів,

Вони служать режиму таких же козлів—

Тим, хто будує палаци, переносить столиці,

А тобі так хочеться піти і забути.

Життя в поліцейській державі

І якщо ти мені спитаєш, що буде далі,

Адже я промовчу чим далі, тим гірше,

Немає приводу для оптимізму і віри,

Є в'язниці, огорожі, ґрати та стіни.

Ще є друзі і улюблена баба,

А я з таких, кому цього мало,

Мені страшно за всіх моїх близьких

Я бачу і знаю, до чого ми йдемо.

Життя в поліцейській державі