Шальные истины - Адаптация

Шальные истины на ледяном ветру,

Глухие выстрелы, сигналы в пустоту,

Век одиночества, кругом который год война.

Без лишней скромности свои забудем имена.

Пустые улицы, толпа накормит их собой.

Пусть будут счастливы все те, кто смог в конце концов

Сбежать от глупости и сердобольной скуки.

Смотри как тащатся живые злые суки.

Не греет солнышко — немой свидетель наших дней.

Барыги скинутся, чтобы воздвигнуть мавзолей

Своим упитанным и предпреимчивым богам.

А ну-ка, шире рот, да подставляй карман.

Безумных фабрик золотые купола,

Здесь так легко зимой украсть немного снега.

Непроходимая жестокая страна,

Поет внутри меня контуженное эго.

Сгорели праздники, нам не осталось ничего:

Лишь только песенка про то, как было хорошо.

В далеком будущем коммунистических седин.

Но кайф пройдет, и вновь тюрьма, ты в ней один.

Кто знает выходы, кто помнит коды, номера —

Пароль незыблемый, один на всех и навсегда.

Живым дорога — даль, а мертвечине — сны.

Ползет тотальный стыд, и мы обречены

На выживание, на партизанскую войну,

На неоромантизм сквозь социальную хуйню,

Которой столько лет, что невозможно рассказать.

Мне остаеться жить и каждый вечер наблюдать…

Безумных фабрик золотые купола,

Здесь так легко зимой украсть немного снега.

Непроходимая жестокая страна,

Поет внутри меня контуженное эго.

Шальные истины на ледяном ветру,

Глухие выстрелы, сигналы в пустоту,

Век одиночества, кругом который год война.

Без лишней скромности свои забудем имена…

Шалені істини на крижаному вітрі,

Глухі постріли, сигнали в порожнечу,

Вік самотності, навколо котрий рік війна.

Без зайвої скромності забудемо свої імена.

Порожні вулиці, натовп нагодує їх собою.

Нехай будуть щасливі всі ті, хто зміг в кінці кінців

Втекти від дурості і жорстокої нудьги.

Дивись, як тягнуться живі злі суки.

Не гріє сонечко — німий свідок наших днів.

Бариги скинуться, щоб спорудити мавзолей

Своїм вгодованим і запобіжним богам.

А ну-но, ширше рота, та підставляй кишеню.

Божевільних фабрик золоті куполи,

Тут так легко взимку вкрасти трохи снігу.

Непрохідна жорстока країна,

Співає всередині мене контужене его.

Згоріли свята, нам не залишилося нічого:

Тільки пісенька про те, як було добре.

У далекому майбутньому комуністичних сивини.

Але кайф пройде, і знову в'язниця, ти в ній один.

Хто знає виходи, хто пам'ятає коди, номери

Пароль непорушний, один на всіх і назавжди.

Живим дорога - далечінь, а мертвечині - сни.

Повзе тотальний сором, і ми приречені

На виживання, на партизанську війну,

На неоромантизм крізь соціальну хуйню,

Що стільки років, що неможливо розповісти.

Мені залишається жити і кожного вечора спостерігати...

Божевільних фабрик золоті куполи,

Тут так легко взимку вкрасти трохи снігу.

Непрохідна жорстока країна,

Співає всередині мене контужене его.

Шалені істини на крижаному вітрі,

Глухі постріли, сигнали в порожнечу,

Вік самотності, навколо котрий рік війна.

Без зайвої скромності забудемо свої імена.