Безысходность - Адаптация

От моей безысходности защити меня

От дурной молвы, от прямого ножа,

От тугой петли, от колес в целлофане,

От ненужной дряни в моем кармане.

Дай мне сил остаться таким, как есть,

Hе продаться и не сойти с ума.

Hе попасть в воруженные силы страны,

Где солдатская вошь уничтожит меня.

О-й-о-о

Так отдайте мне эту дохлую речку,

И отломите кусочек солнца,

Земли в аренду сдайте 6 соток,

Я буду рад, мне этого хватит.

И светофор погас, а мне все ж страшно.

Гори костер, гори, гори ясно.

Об этом пели, но мы не вняли,

Мы просто жили и продолжали.

О-й-о-о

И мы умрем молодыми, с гнилыми зубами,

Осознав перед смертью свою ущербность,

Свою безысходность, свою ненужность,

Мне горько и больно.

И плюшевый кто-то прижался к стенке,

Ему не до смеха, ему не до стеба,

Он свыкся с тем, что дальше будет хреново,

В его глазах бездонная жопа.

О-й-о-о

Так простите люди меня дурака.

Я испил свою чашу почти что до дна.

И мне осталось немного, я скоро сойду,

Hо перед тем я еще вам спою.

Ведь я просто хочу, чтоб вам стало ништяк.

Да, я просто хочу, чтоб вы стали добрей,

Чтобы было не заподло умирать

От сибирской тайги до казанских степей.

О-й-о-о

О, моя безысходность, защити меня

От дурной молвы, от прямого ножа,

От тугой петли, от колес в целлофане,

От ненужной дряни в моем кармане.

Дай мне сил остаться таким, как есть,

Hе продаться и не сойти с ума.

Hе попасть в воруженные силы страны,

Где солдатская вошь уничтожит меня.

О-й-о-о

Від моєї безвиході захисти мене

Від дурної поголоски, від прямого ножа,

Від тугої петлі, від коліс в целофані,

Від непотрібної погані в моїй кишені.

Дай мені сил залишитися таким, як є,

Не продатися і не зійти з розуму.

Hе потрапити у збройні сили країни,

Де солдатська воша знищить мене.

О-й-о-о

Так дайте мені цю дохлу річку,

І відламайте шматочок сонця,

Землі в оренду здайте 6 соток,

Я буду радий, мені цього вистачить.

І світлофор погас, а мені все ж таки страшно.

Гори багаття, горі, горі ясно.

Про це співали, але ми не почули,

Ми просто жили і продовжували.

О-й-о-о

І ми помремо молодими, з гнилими зубами,

Усвідомивши перед смертю свою ущербність,

Свою безвихідь, свою непотрібність,

Мені гірко і боляче.

І плюшевий хтось притулився до стіни,

Йому не до сміху, йому не до стеба,

Він звикся з тим, що далі буде хрінова,

В його очах бездонна дупа.

О-й-о-о

Так вибачте люди мене дурня.

Я випив свою чашу майже до дна.

І мені залишилося небагато, я скоро зійду,

Але перед тим я ще вам заспіваю.

Адже я просто хочу, щоб вам стало ніштяк.

Так, я просто хочу, щоб ви стали добрішими,

Щоб було не заподло вмирати

Від сибірської тайги до казанських степів.

О-й-о-о

О, моя безвихідь, захисти мене

Від дурної поголоски, від прямого ножа,

Від тугої петлі, від коліс в целофані,

Від непотрібної погані в моїй кишені.

Дай мені сил залишитися таким, як є,

Не продатися і не зійти з розуму.

Hе потрапити у збройні сили країни,

Де солдатська воша знищить мене.

О-й-о-о