Чебурашка - Виктор Третьяков

Справляют дни рождения по-разному, бывает:

Кто любит просто дома, кто в гостях, кто в кабаках,

А я свой день рождения на улице справляю

С «фуфыриком» в кармане и с гармошкою в руках.

Зачем мне рестораны, там, в два счета обсчитают,

А дома гости наглые, да и жена шипит,

А так стою на улице, стою себе играю

И жду, когда волшебник в вертолете прилетит.

Пою с улыбкой на лице и не понять прохожим

Зачем стою на улице с такой веселой рожей.

Стою, пою уж битый час, рука играть устала,

Уже «поллитра» скушал я, волшебника все нет.

Чегой-то трудно, вдруг, у нас с волшебниками стало,

Шалят чегой-то мужики, не знаю в чем секрет.

Я так играл, что аж вспотел, промокла вся рубашка.

И я, занюхав огурец, еще «поллитра» съел.

И вот, гляжу, уже стоит со мною рядом чебурашка

И рожи корчит мне подлец, ну в корень, обнаглел.

И тут вскричал ужасно я и топнул я ногою

«А ну-кась тварь, — говорю, — ушастая, оставь меня в покое!».

А он хихикнул и пропал и появился сзади

И уколол меня, прохвост, рогами прямо в бок

И я на грудь еще принял стакан, — сноровки ради,

Хотел поймать его за хвост, но он уже убег.

«Но, ничего, мы встретимся, и пусть не ждет поблажки!», —

Подумал я, опустошив еще один бокал.

«Ведь ежли каждый так, на вроде этой самой чебурашки,

Начнет наглеть?»

— подумал я, подумал… и упал.

Часть вторая.

Пробуждение

Я лежу и вижу: вдруг, подлетает

Прямо к телу голубой вертолет,

И пропеллер, синим светом мигает,

И в нем волшебников сидит целый взвод.

Я навстречу к ним.

Мол, здорово, робяты!

Доставай скорей презент-провиант!

А навстречу мне волшебник усатый, —

Симпатичный, в званьи младший сержант.

Он ко мне в волшебной форме подходит.

Я привстал, он руку мне подает.

Тихо так обнял и с улыбкой заводит

В энтот самый голубой вертолет.

«Вот же, — думаю, — дождался успеха, —

Счас начнут подарки мне раздавать!».

А они мне: «Из свиньи в человека

Полетим сейчас тебя превращать».

Справляють дні народження по-різному, буває:

Хто любить просто вдома, хто в гостях, хто в кабаках,

А я свій день народження на вулиці справляю

З «фуфириком» у кишені і з гармошкою в руках.

Навіщо мені ресторани, там, в два рахунки обрахують,

А вдома гості нахабні, та і дружина шипить,

А так стою на вулиці, стою собі граю

І чекаю, коли чарівник у вертольоті прилетить.

Співаю з посмішкою на обличчі і не зрозуміти перехожим

Навіщо стою на вулиці з такою веселою пикою.

Стою, співаю вже биту годину, рука грати втомилася,

Вже «півлітра» з'їв я, чарівника все немає.

Чогось важко, раптом, у нас з чарівниками стало,

Шаляють чогось мужики, не знаю в чому секрет.

Я так грав, що аж спотів, промокла вся сорочка.

І я, занюхавши огірок, ще півлітра з'їв.

І ось, дивлюся, вже стоїть зі мною поруч чебурашка

І пики корчить мені негідник, ну в корінь, нахабнів.

І тут вигукнув жахливо я і тонув я ногою

«А ну-кась тварюка, — кажу, — вухата, дай мені спокій!».

А він хіхікнув і пропав і з'явився ззаду

І уколов мене, прохвіст, рогами прямо в бік

І я на груди ще прийняв склянку, — вправності заради,

Хотів зловити його за хвіст, але він уже втік.

«Але, нічого, ми зустрінемося, і нехай не чекає поблажки!»,

Подумав я, спустошивши ще один келих.

«Адже коли кожен так, на на зразок цієї самої чебурашки,

Почне нахабніти?»

— подумав я, подумав… і впав.

Частина друга.

Пробудження

Я лежу і бачу: раптом, підлітає

Прямо до тіла блакитний вертоліт,

І пропелер, синім світлом блимає,

І в ньому чарівників сидить цілий взвод.

Я назустріч до них.

Мовляв, здорово, робяти!

Діставай швидше презент-провіант!

А назустріч мені чарівник вусатий, —

Симпатичний, в званні молодший сержант.

Він до мені в чарівній формі підходить.

Я привстав, він руку мені подає.

Тихо так обійняв і з посмішкою заводить

У цей самий блакитний вертоліт.

«Отже, — думаю, — дочекався успіху, —

Зараз подарунки мені почнуть роздавати!».

А вони мені: «З свині в людини

Полетимо зараз тебе перетворювати».