Им так хотелось любить - Виктор Третьяков

Им так хотелось любить,

На их Земле невезучей.

Им так хотелось любить,

Все страхи преодолев.

Им так хотелось… что вот,

Лишь только выдался случай,

Они упали в Любовь,

Друг друга не разглядев.

Им так хотелось… что вот,

Когда представился случай,

Они упали в Любовь,

Друг друга даже не разглядев.

Но, это — лишь полбеды,

Любой астролог вам скажет:

Союз Огня и Воды

Почти всегда — обречён.

И, сколько им вместе быть,

Лишь только время покажет…

Но… им хотелось любить,

И звёзды тут не при чём.

А сколько им вместе быть,

Конечно, время покажет…

Но, им хотелось любить,

И звёзды тут совсем не при чём.

При чём, тут только — Любовь!

Земная и неземная,

Когда довольно двух слов,

Или касанья руки…

И двое сходят с ума,

Совсем друг друга не зная…

Любовь приходит сама,

И всякий раз — вопреки.

А двое сходят с ума,

Совсем друг друга не зная…

Любовь приходит сама,

И всякий раз — всему вопреки.

Приходит из ничего,

Чтоб каждый мог отогреться,

Но, что забавней всего —

Приходит, не уходив:

Поскольку, Бог есть Любовь,

Ей просто некуда деться…

Бог всё связал из Любви,

Себя на всех разделив…

Поскольку, Бог есть Любовь,

Ей просто некуда деться…

Бог всё связал из Любви,

Свою Любовь на всех разделив…

Им так хотелось любить,

Рай в шалаше обустроив,

Им так хотелось любить,

Всем звёздам наперекор.

Бог крутит веретено…

А что до наших героев,

Вы не поверите, но…

Вы не поверите, но…

Вы не поверите, но…

У них любовь — до сих пор!

Ведь им хотелось любить…

Им так хотелось любить…

Им так хотелось…

Їм так хотілося любити,

На них Землі невдачливою.

Їм так хотілося любити,

Усі страхи подолавши.

Їм так хотілося… що ось,

Щойно видався випадок,

Вони впали в Любов,

Один одного не розглянувши.

Їм так хотілося… що ось,

Коли випала нагода,

Вони впали в Любов,

Один одного навіть не розглянувши.

Але, це лише півбіди,

Будь-який астролог вам скаже:

Союз Вогню та Води

Майже завжди - приречений.

І, скільки їм, разом бути,

Як тільки час покаже…

Але… їм хотілося любити,

І зірки тут не при чому.

А скільки їм разом бути,

Звичайно, час покаже.

Але їм хотілося любити,

І зірки тут зовсім не при чому.

До того ж, тут тільки — Любов!

Земна і неземна,

Коли досить двох слів,

Або торкання руки.

І двоє сходять з розуму,

Зовсім один одного не знає…

Любов приходить сама,

І всякий раз — всупереч.

А двоє сходять з розуму,

Зовсім один одного не знає…

Любов приходить сама,

І всякий раз — усьому всупереч.

Приходить із нічого,

Щоб кожен міг відігрітися,

Але, що найцікавіше —

Приходить, не йдучи:

Оскільки, Бог є Любов,

Їй просто нікуди подітися ...

Бог все пов'язав із Любви,

Себе на всіх розділивши…

Оскільки, Бог є Любов,

Їй просто нікуди подітися ...

Бог все пов'язав із Любви,

Свою Любов на всіх розділивши…

Їм так хотілося любити,

Рай у курені облаштувавши,

Їм так хотілося любити,

Всім зіркам наперекір.

Бог крутить веретено.

А що до наших героїв,

Ви не повірите, але…

Ви не повірите, але…

Ви не повірите, але…

У них любов — досі!

Адже їм хотілося любити…

Їм так хотілося любити…

Їм так хотілося…