Белая птица - Виктор Третьяков

Я по любви поминки справил,

Я, как свеча, по капле таю.

И вот опять, без лётных правил,

Над нашим городом летаю.

Зависло облако седое

Почти на том же самом месте.

Нас летний дождь разлил водою,

Мы никогда не будем вместе.

Но я забыл про обиды прошлые,

Я буду помнить только хорошее,

И взгляд печальный твой, иногда,

Мне будет сниться.

Когда я в среду кружил над городом,

Ты шла в пальто, с приподнятым воротом…

И я подумал ещё тогда: мол,

Белая птица.

А на дворе уже октябрь —

Небесных тайн стиха творенье.

Для тех, кто видел, раз хотя бы,

Как клён меняет оперенье.

А дождь — лишь выписка из правил:

Я просто облако пришпорил.

Я по любви поминки справил,

И снова Господу проспорил…

Но я забыл про обиды прошлые,

Я буду помнить только хорошее,

И взгляд печальный твой, иногда,

Мне будет сниться.

Когда я в среду кружил над городом,

Ты шла в пальто, с приподнятым воротом…

И я подумал ещё тогда:

Белая птица.

Я по любви поминки справил,

Я, как свеча, по капле таю.

И вот опять, без лётных правил,

Над нашим городом летаю.

Зависло облако седое

Почти на том же самом месте.

Нас летний дождь разлил водою,

Мы никогда не будем вместе…

Никогда… не говори…"никогда"!

Я по любові поминки справив,

Я, як свічка, по краплі таю.

І ось знову, без льотних правил,

Над нашим містом літаю.

Зависла хмара сива

Майже на тому самому місці.

Нас літній дощ розлив водою,

Ми ніколи не будемо разом.

Але я забув про образи минулі,

Я пам'ятатиму тільки хороше,

І погляд сумний твій, іноді,

Мені сниться.

Коли я в середу кружляв над містом,

Ти йшла в пальто, з піднятим коміром ...

І я подумав ще тоді: мовляв,

Білий птах.

А на дворі вже жовтень —

Небесні таємниці вірша творіння.

Для тих, хто бачив, якщо хоча б,

Як клен змінює оперення.

А дощ — лише виписка з правил:

Я просто хмару пришпорив.

Я по любові поминки справив,

І знову Господу заперечив...

Але я забув про образи минулі,

Я пам'ятатиму тільки хороше,

І погляд сумний твій, іноді,

Мені сниться.

Коли я в середу кружляв над містом,

Ти йшла в пальто, з піднятим коміром ...

І я подумав ще тоді:

Білий птах.

Я по любові поминки справив,

Я, як свічка, по краплі таю.

І ось знову, без льотних правил,

Над нашим містом літаю.

Зависла хмара сива

Майже на тому самому місці.

Нас літній дощ розлив водою,

Ми ніколи не будемо разом…

Ніколи не говори ніколи"!