Тёплый север - Олег Медведев

Мой теплый север устал выручать меня, Em Am D G Махнул рукою — мол, все, выбирайся сам… Em Am G Em,

Но песни остались — знаками на камнях, Am D Em

Да, песни остались — искрами по глазам.

Am H7 Em

И я ушел, я заплел следы, как бешеный заяц.

C D Em

Лишь синяя стрелка могла сказать, что ждет впереди.

Am D Em

Как осенний ветер хлестал меня — я шел, озираясь, Am D G Em

Лишь теплый север видал, как я уходил G H7 Em В жизнь между страниц.

D Em

В белое поле, в алое зернышко — C D Менялись ландшафты, Север пока молчал.

Был табак ядреный да шкалик из-под полы.

Было позднее солнце, зыбкое, как свеча.

Было серое небо, терпкое, как полынь.

Но ландшафты менялись, и вот уже забрезжило еле

Все то, что вытекло из мозгов за давностью лет.

И небо спускалось на холмы, и гепарды пели

Романс о вечной любви — четвертый куплет…

Жить между страниц,

Рвать диафрагму о стихи и заклятия,

Жить между страниц.

А теплый Север принадлежит тому,

Кто засох, как листик, между его страниц,

Чьи прошлые письма тлеют в чужом дому,

Чей путь обозначил чокнутый романист,

Кто ползет по строчке, чей переплет закроется вскоре,

Кому будет дорога — брести во тьме, по ходу учась,

Как читать целлюлозную листву ночных территорий —

Роман о вечной любви — четвертую часть.

Жить между страниц —

Веришь ли ты, любишь ли ты.

Помнишь ли ты между страниц…

Мій теплий північ втомився рятувати мене, Em Am D G Махнув рукою — мовляв, все, вибирайся сам... Em Am G Em,

Але пісні залишилися — знаками на каменях, Am D Em

Так, пісні залишилися іскрами по очах.

Am H7 Em

І я пішов, я заплів сліди, як скажений заєць.

C D Em

Лише синя стрілка могла сказати, що чекає попереду.

Am D Em

Як осінній вітер хвилював мене - я ішов, озираючись, Am D G - Em

Лише теплу північ бачив, як я йшов геть між сторінками.

D Em

В біле поле, в червоне зернятко — C D Змінювалися ландшафти, Північ поки що мовчав.

Був тютюн ядрений та шкалик з-під підлоги.

Було пізнє сонце, хибне, як свічка.

Було сіре небо, терпке, як полин.

Але ландшафти змінювалися,і ось вже забриніло ледве

Все те, що витекло з мозків за давністю років.

І небо спускалося на пагорби, і гепарди співали

Романс про вічне кохання — четвертий куплет...

Жити між сторінками,

Рвати діафрагму про вірші та закляття,

Жити між сторінками.

А тепла Північ належить тому,

Хто засох, як листок, між його сторінок,

Чиї минулі листи тліють у чужому домі,

Чий шлях окреслив чокнутий романіст,

Хто повзе по рядку, чия палітурка закриється незабаром,

Кому буде дорога - брести у темряві, по ходу навчаючись,

Як читати целюлозне листя нічних територій —

Роман про вічне кохання — четверту частину.

Жити між сторінками—

Віриш чи ти, любиш ти.

Пам'ятаєш чи ти між сторінками…