Не заходи за черту - Олег Медведев

Какие нравы в миру, где пьют любовь, словно спирт — до поросячьего визга?

Какие шифры тебе на позволяют понять, что я имею в виду,

Когда руками машу, пытаюсь предупредить: не подходи ко мне близко,

Не заходи за черту, не заходи за черту, не заходи за черту?..

У световой полосы, сшибая шляпы с голов, летит шальная ворона,

Стоит похмельный Харон, трясёт седой головой, вершится круговорот.

Харон пугает ворон, потом в отместку за то вороны будят Харона,

Идут круги от весла, и так до самых ворот, до самых райских ворот.

Я-то буду за Стиксом не в первый раз, я знаю, что стану там

Железной собакой дальних трасс, бездомным «Грейхаундом»,

А ты, как и здесь — золота пчела, ты навстречу — и мне светлей,

И вот только клочок твоего крыла на моём лобовом стекле.

Пока я — странный предмет, учёный кот на цепи, источник песен и басен,

Универсальный продукт, что будет подан к столу с пучком петрушки во рту.

Но может статься и так: ты прозеваешь момент, когда я стану опасен.

Не заходи за черту, не заходи за черту, не заходи за черту.

Ты прозеваешь момент, во избежанье чего пришла пора устраниться.

И я уйду от греха, огрызком карандаша по контуру обведу

Свою смешную страну, где нет страшнее греха, чем нарушенье границы.

Не заходи за черту, не заходи за черту, не заходи за черту.

Так что ты видишь при свете своей луны, хмельная попутчица?

Ведь покуда окна твои темны, рубильник не включится.

Отложи сожаления до утра, да и было б жалеть о ком,

Если я — лишь вольфрамовая искра над твоим золотым виском.

Отложи сожаления до утра, да и было б жалеть о ком,

Если я — лишь вольфрамовая искра над твоим золотым виском…

Які звичаї в світу, де п'ють кохання, неначе спирт — до поросячого вереску?

Які шифри тобі дозволять зрозуміти, що я маю на увазі,

Коли руками махаю, намагаюся попередити: не підходь до мене близько,

Не заходь за рису, не заходь за рису, не заходь за рису?..

У світлової смуги, збиваючи капелюхи з голів, летить шалена ворона,

Стоїть похмільний Харон, трясе сивою головою, вершиться кругообіг.

Харон лякає ворон, потім у відплату за то ворони будять Харона,

Ідуть кола від весла, і так до самих воріт, до самих райських воріт.

Я буду за Стіксом не перший раз, я знаю, що стану там

Залізним собакою далеких трас, бездомним «Грейхаундом»,

А ти, як і тут — золота бджола, ти назустріч — і мені світліший,

І ось тільки клаптик твого крила на моєму лобовому склі.

Поки я - дивний предмет, вчений кіт на ланцюгу, джерело пісень і байок,

Універсальний продукт, що буде поданий до столу з пучком петрушки в роті.

Але може статися і так: ти прогаваєш момент, коли я стану небезпечний.

Не заходь за рису, не заходь за рису, не заходь за рису.

Ти прогаваєш момент, щоб уникнути чого настав час усунутись.

І я уйду від гріха, огризком олівця за контуром обведення

Свою смішну країну, де немає страшнішого гріха, ніж порушення кордону.

Не заходь за рису, не заходь за рису, не заходь за рису.

То що ти бачиш при світлі свого місяця, хмільна супутниця?

Адже поки вікна твої темні, рубильник не ввімкнеться.

Відклади жалю до ранку, так і було б шкодувати про кому,

Якщо я — лише вольфрамова іскра над твоєю золотою скронею.

Відклади жалю до ранку, так і було б шкодувати про кому,

Якщо я — лише вольфрамова іскра над твоєю золотою скронею…