Кайнозой - Олег Медведев

Каменных рек Пангеи не взять рукой, Am F C E7

Выбор простой: или пан, или мертвый груз, Am F C E7

Рви свою шкуру, но вспомни, кто ты такой — F G C Am

Забывай ее, забывай ее.

Dm G Am

Все твои сны — лишь пыль в ее кулачке,

Верность своим игрушкам — черта людей,

Здесь же особый случай — жизнь налегке,

Забывай ее, забывай ее.

Ветер чумных губерний непобедим,

Если ты не умеешь бодать судьбу,

Стань же самим собой, а там поглядим —

Забывай ее, забывай ее.

Где ты там, как ты там, малыш, Am Dm G

Быть может, тоже ночей не спишь, C E7 Am,

А за окном, как и здесь, могильный август, дождик косой, F G Am,

А впереди двадцать первый век, Dm G

Текучий камень пангейских рек, C E7 Am

Потом осенняя слякоть, потом зима, потом кайнозой.

F G Am

Сам себе загадай, сам себе ответь,

Нужен ли опыт смерти твоей душе.

Даже такая жизнь веселей, чем смерть —

Забывай ее, забывай ее.

Ты заслужил сполна все сто лет без бед,

А песни бывают с кровью, как и бифштекс —

Вспомни, что небо держится на тебе,

Забывай ее, забывай ее.

Это не смерть, это просто встали часы,

Домики ускоряются под крылом,

Вспомни себя — ты же в дюйме от полосы,

Забывай ее, забывай ее.

Я не знаю уж, как ты там,

А я в хадже к святым местам,

Я снова вижу, мои глаза промыло грозой,

Ну, а тебя я имел в виду,

Уже звонка твоего не жду,

В моих зубах сигарета, в руках весло, гребу в кайнозой.

Кам'яних річок Пангеї не взяти рукою, Am F C E7

Вибір простий: або пан, або мертвий вантаж, Am F C E7

Рви свою шкуру, але пригадай, хто ти такий — F G C Am

Забувай її, забувай її.

Dm G Am

Всі твої сни — лише пил у її кулачці,

Вірність своїм іграшкам — риса людей,

Тут ж особливий випадок — життя без нічого,

Забувай її, забувай.

Вітер чумних губерній непереможний,

Якщо ти не вмієш бадати долю,

Стань же самим собою, а там подивимося

Забувай її, забувай.

Де ти там, як ти там, малюк, Am Dm G

Можливо, теж ночей не спиш, C E7 Am,

А за окном, як і тут, могильний серпень, дощ косий, F G Am,

А попереду двадцять перше століття, Dm G

Текучий камінь пангейських рік, C E7 Am

Потім осіння сльота, потім зима, потім кайнозою.

F G Am

Сам собі загадай, сам собі відповідай,

Чи потрібен досвід смерті твоїй душі.

Навіть таке життя веселіше, ніж смерть —

Забувай її, забувай.

Ти заслужив сповна всі сто років без бід,

А пісні бувають із кров'ю, як і біфштекс —

Згадай, що небо тримається на тебе,

Забувай її, забувай.

Це не смерть, це просто встав годинник,

Будиночки прискорюються під крилом,

Згадай себе — ти ж у дюймі від смуги,

Забувай її, забувай.

Я не знаю вже, як ти там,

А я в хаджі до святих місць,

Я знову бачу, мої очі промило грозою,

Ну, а тебе я мав на увазі,

Вже дзвінка твого не чекаю,

В моїх зубах сигарета, в руках весло, гребу в кайнозою.