Исказилась наша планета - Олег Медведев

Я во сне или сон во мне?

D G Как ни крути, чего-то главного нету Em Am

В облачной стране.

D Em Самолетик мой шизокрылый, Em Am Брось меня, дуй назад!

D G Ты видишь — мертвая надежда закрыла Em Am Синие глаза.

D Em Мы снижаемся, братцы, Am Эй, откликнись, кто там жив еще на Руси!

D Em Прием, Прием.

Em Какие странные моторы — Am Вода, огонь и ветер втроем.

D G Em

Дым над полосой, ни огонька, Am D,

Но наше небо выпускает шасси.

Em Первый, ответь!

Первый, ответь!

Прием!

Am D Em

Насмерть глаз примерз к панораме

Голых скал, серых зим.

На окулярах лед, ползут над горами

Крестики на визир.

Мчится, мчится бешеный заяц,

Как ручей — небо вброд…

Такой дубак, что враз к ногам примерзает

Звездное серебро.

Вносят чаны полные браги

Молодцы — гой еси!

Чего-то медлит утро,

Хлещут бродяги

Мутный свой эликсир.

В поле ждут их бледные кони,

Сгрудившись в табуны —

Ведь скоро в дальний путь вервольфам в законе,

Детям полной луны.

Проторили лодьи и струги

Ясный путь в небеса.

Нескладный гимн своей забытой Тортуги

Выдыхает корсар.

Вспомнить древнее ощущенье —

Свет в глазах, яд в крови,

И на колени встать, и лунным женьшенем

Грусть свою отравить.

Я у сні чи сон у мені?

D G Як ні крути, чогось головного немає Em Am

В хмарній країні.

D Em Літак мій шизокрилий, Em Am Кинь мене, дуй назад!

D G Ти бачиш — мертва надія закрила Em Am Сині очі.

D Em Ми знижуємося, братики, Am Гей, відгукніся, хто там живий ще на Русі!

D Em Прийом, Прийом.

Em Які дивні мотори — Am Вода, вогонь і вітер утрьох.

D G Em

Дим над смугою, ні вогенька, Am D,

Але наше небо випускає шасі.

Em Перший, відповідай!

Перший, відповідай!

Прийом!

Am D Em

Насмерть очей примерз до панорами

Голих скель, сірих зим.

На окулярах лід, повзуть над горами

Хрестики на візир.

Мчить, мчить шалений заєць,

Як струмок — небо вбрід…

Такий дубак, що враз до ног примерзає

Зіркове срібло.

Вносять чани повні браги

Молодці — гой єси!

Чогось зволікає ранок,

Хлещуть бродяги

Мутний свій еліксир.

У поле чекають їх бліді коні,

Згуртувавшись у табуни —

Адже скоро в дальний шлях вервольфам у законі,

Дітям повного місяця.

Проторили човни та струги

Ясний шлях у небеса.

Нескладний гімн своєї забутої Тортуги

Видихає корсар.

Згадати стародавнє відчуття —

Світло в очах, отрута в крові,

І на коліни встати, і місячним женьшенем

Сум свою отруїти.