Несмеянин день - Олег Медведев

На календаре — Несмеянин день,

Все грустит царевна у окна.

Только лед в воде, только снег везде,

Да вращение ее веретена.

Царевна грустит, вот опять в стекло

Заскреблись метели,

И белым-бело, даже зайки серые побелели.

Держи меня ночь, качай меня,

Неси меня вверх.

А где ж ее Иван?

Он напился пьян

Из бутыли мутного стекла.

И ни меча, ни лат,

И лицом в салат — до утра, вот и все дела.

И только снится ему, что идет он во тьму.

И походка его легка.

И скоро трубы споют, и будет место в строю

Для Иванушки-дурака.

Держи меня ночь, качай меня,

Неси меня вверх.

Вот опять на снегу тени от фонарей

Расстелила розовая звезда,

И я опять не могу догнать кареты твоей,

Лишь иду, как собака по следам.

И стоять невмочь, и дойти — слабо,

Завершая неравную игру,

Намотала ночь на колки столбов

Чахлый строй телеграфных струн.

Держи меня ночь, качай меня,

Неси меня вверх.

И вот у белых скал висит Иванов скальп,

В облака упираются следы.

И застыла мишень моего виска

В перекрестье розовой звезды.

А царевна грустит, все та же хмарь в окне,

И все так же не тронута кровать,

А алебастровый мир достается мне,

Ну куда мне его девать?

Держи меня ночь, качай меня,

Неси меня вверх.

На календарі — Несміянин день,

Все сумує царівна біля вікна.

Тільки лід у воді, тільки сніг скрізь,

Так обертання її веретена.

Царівна сумує, ось знову в скло

Заскреблись хуртовини,

І білим-біло, навіть зайчики сірі побіліли.

Тримай мене ніч, качай мене,

Неси мене вгору.

А де її Іван?

Він напився п'яний

З бутлі каламутного скла.

І ні меча, ні лат,

І обличчям у салат — до ранку, ось і всі справи.

І тільки сниться йому, що йде він у темряву.

І хода його легка.

І незабаром труби заспівають, і буде місце в строю

Для Іванка-дурня.

Тримай мене ніч, качай мене,

Неси мене вгору.

Ось знову на снігу тіні від ліхтарів

Розстелила рожева зірка,

І я знову не можу наздогнати карети твоєї,

Лише йду, як собака по слідах.

І стояти невміч, і дійти — слабо,

Завершуючи нерівну гру,

Намотала ніч на колки стовпів

Чухлий лад телеграфних струн.

Тримай мене ніч, качай мене,

Неси мене вгору.

І ось у білих скель висить Іванів скальп,

У хмари впираються сліди.

І застигла мішень мого скроні

У перехресті рожевої зірки.

А царівна сумує, все та облако у вікні,

І все так ж не торкане ліжко,

А алебастровий світ дістається мені,

Куди мені його подіти?

Тримай мене ніч, качай мене,

Неси мене вгору.