Корабельный кот - Олег Медведев

Корабельный Кот

Сквозь какой-то там тыщу-лохматый год, Am Dm E7

Протоптав тропинку в судьбе, Am Полосатый, как тигр, Корабельный Кот Dm G Hаучился сниться тебе.

C Am

И ползли по норам ночные крысы твоих невзгод, Dm G C Am

Когда в лунный луч выходил Корабельный Кот.

Dm E7 Am Он входил в твой сон, разгоняя страх,

Принося уют и покой,

И блестела соль на его усах,

И искрился мех под рукой.

И небесный вагон разгружал восход, и уходил пустым,

Hачинался день — улыбался кот и таял как дым.

И, казалось, вот он в толпе идет

И на нем в полоску пальто,

И о том, что он — Корабельный Кот —

Здесь никто не знает, никто.

Hе видать лагун голубых в вертикалях его зрачков:

Он молчит потому, что нынче в мире расклад таков.

Если ты крутой — то полный вперед —

В руки флаг и в справку печать.

Hу, а если ты — Корабельный Кот,

То об этом лучше молчать:

Это твой меч, это твой щит и твоя стезя…

От того-то Кот и молчит, что об этом всуе нельзя.

А пока над форпостом бузят ветра,

Выдирают паклю из стен,

Минус сорок пять на дворе с утра,

Флюгерок замерз на шесте.

Hу, а Кот возвращается на корабль провиант от крыс охранять,

Чтоб, когда настанет пора — присниться опять.

Корабельний Кіт

Крізь якийсь там тисячу-кудлатий рік, Am Dm E7

Протоптавши стежку в долі, Смугастий, як тигр, Корабельний Кіт Dm Гучився снитися тобі.

C Am

І повзли по норам нічні щури твоїх негараздів, Dm G C Am

Коли в місячний промінь виходив Корабельний Кіт.

Dm E7 Am Він входив у твій сон, розганяючи страх,

Приносячи затишок і спокій,

І блищала сіль на його вусах,

І іскрилося хутро під рукою.

І небесний вагон розвантажував схід, і пішов порожнім,

Починався день — усміхався кіт і танув, як дим.

І, здавалося, ось він у натовпі йде

І на ньому в смужку пальто,

І про том, що він — Корабельний Кіт —

Тут ніхто не знає, ніхто.

Не бачити лагун блакитних у вертикалях його зіниць:

Він мовчить тому, що нині в світі розклад такий.

Якщо ти крутий — то повний уперед —

У руки прапор і в довідку друк.

Hу, а якщо ти — Корабельний Кіт,

То про це краще мовчати:

Це твій меч, це твій щит і твій шлях...

Від того Кіт і мовчить, що про це марно не можна.

А поки над форпостом бузять вітри,

Видирають клоччя зі стін,

Мінус сорок п'ять на дворі з ранку,

Флюгерок замерз на шесті.

Hу, а Кіт повертається на корабель провіант від щур охороняти,

Щоб, коли настане час — наснитися знову.