Журавлик - Олег Медведев

Горбатый карлик рыдал в ночлежке, мешая прочим уснуть, Em C G Em

Внезапно вспомнив, скрипя зубами, в дыму и мраке Am D G Em

Те дни, когда капитаном был он и в дальний трогался путь, Am D G Em

Грыз мундштук и помнил девушку из Нагасаки.

C D Em

И был его китель белее снега, и рука, смугла и тверда,

Держала крепко все то, что в жизни необходимо.

Встречали ласковые, как гейши, портовые города,

Все было в кайф, но чужие крылья свистели мимо…

Припев:

А полет журавлика так же прям, Em

Как и тысячу лет назад, Am D

Мирозданью плевать — кто в небесный сад, G Em

Кто на нары… Am D

Все равно полет журавлика прям, D Em

Как и тысячу лет назад, Am D

Так улетай, журавушка, улетай — G Em

На халяву сладок и уксус — этот тезис с детства знаком

Всем умным мира, чьи морды в сале, чье право свято

Питаться чужими живыми снами, давясь кровавым куском

Смурно и слепо, как вошь в окопе грызет солдата.

А с тобой все будет просто и больно, как укус гремучей змеи:

Проснешься ночью с угрюмым знаньем, что взлет доступен.

Навстречу радугой брызнут звезды и изрежут щеки твои,

Лети, журавушка, — грудь Вселенной туга, как бубен…

Припев.

Горбатий карлик ридав у ночлежці, заважаючи іншим заснути, Em C G Em

Раптом згадавши, скрипучи зубами, в диму і темряві Am D G

Ті дні, коли капітаном був він і далеко рушав шлях, Am D G

Гриз мундштук і пам'ятав дівчину з Нагасакі.

C D Em

І був його кітель біліший за сніг, і рука, смаглява і тверда,

Тримала міцно все те, що в житті необхідно.

Зустрічали лагідні, як гейші, портові міста,

Все було в кайф, але чужі крила свистели повз...

Приспів:

А політ журавлика так ж прямий, Em

Як і тисячу років тому, Am D

Світом плювати — хто в небесний сад, — Em

Хто на нари... Am D

Все одно політ журавліка прямий, D Em

Як і тисячу років тому, Am D

Так відлітай, журавушка, відлітай — G Em

На халяву солодкий і оцет — ця теза з дитинства знайома

Усім розумним світу, чиї морди в салі, чиє право святе

Харчуватися чужими живими снами, давлячись кривавим шматком

Похмуро і сліпо, як воша в окопі гризе солдата.

А з тобою все буде просто і хворо, як укус гримучої змії:

Прокинешся вночі з похмурим знанням, що зліт доступний.

Назустріч веселкою бризнуть зірки і виріжуть щоки твої,

Лети, журавушка, груди Всесвіту туга, як бубон...

Приспів.