Полшага до песни - Олег Медведев

Когда вдоль дорог зачахнут ржавые фонари,

Когда сиреневым станет снег,

Hи о былом, ни о том, что будет, не говори —

Скажи, о чем ты плачешь во сне.

Ползет сквозь пальцы медузья плоть некрепкого сна,

Кружит безглазое воронье.

Открой свои окна на стук, и, если это весна,

Скажи, чего ты ждешь от нее.

И снова на небе, дымном и опаленном

Странные знаки пишет наша весна —

Ты должен быть сразу птицей и Шампольоном,

Чтобы читать их, эти странные письмена.

Сломался посох, истлело рубище — ну и что ж —

Твой звездный голод неутолим,

Ты вновь в пилигримах, ты выбрал дорогу и ты идешь

В небесный свой Иерусалим.

Ты вновь в пилигримах, ты выбрал дорогу и ты идешь

В случайный свой Иерусалим.

Ты идешь на огонь, но плохи шутки с этой свечой —

В пожар бессилен антипирен.

Ты сделал ступенью к небу обугленное плечо,

Скажи, чего ты хочешь взамен.

Ведь это не небо, это только бумага,

По синему полю розовые шрифты.

По жизни полшага, и по смерти полшага,

И полшага до песни — посередине ты…

Коли вздовж доріг зачахнуть іржаві ліхтарі,

Коли бузковим стане сніг,

Hі про колишнім, ні про тому, що буде, не говори —

Скажи, про що ти плачеш уві сні.

Повзе крізь пальці медузя плоть неміцного сну,

Кружить безоке вороння.

Відкрий свої вікна на стук, і, якщо це весна,

Скажи, чого ти чекаєш від неї.

І знову на небі, димному та опаленому

Дивні знаки пише наша весна —

Ти повинен бути відразу птахом і Шампольоном,

Щоб їх читати, ці дивні письмена.

Зламався палиця, зотліло рубище — ну і що —

Твій зоряний голод невгамовний,

Ти знову в пілігримах, ти вибрав дорогу і ти йдеш

В небесний свій Єрусалим.

Ти знову в пілігримах, ти вибрав дорогу і ти йдеш

Випадковий свій Єрусалим.

Ти ідеш на вогонь, але погані жарти з цією свічкою

У пожежу безсилий антипірен.

Ти зробив сходинкою до неба обвуглене плече,

Скажи, чого ти хочеш натомість.

Адже це не небо, це тільки папір,

По синьому полю рожеві шрифти.

По життя півкроку, і по смерті півкроку,

І півкроху до пісні — посередині ти...