Зимняя Песня - Юрий Визбор

Ну так что же рассказать о зиме?

То она как серебро, то как медь,

Это холодно, когда без огня,

А кому-то холода без меня.

Это холодно, когда без огня,

А кому-то холода без меня.

Синий вечер два окна стерегут,

В черной просеке две сказки живут,

И нанизано рожденье луны

На хрустальное копье тишины.

Ну так что же рассказать о зиме?

Поднял оттепель февраль на корме,

Выгибает облаков паруса,

И качаются в ночах полюса.

И восходит над дорогой звезда,

И уходят из Москвы поезда.

Зря сидишь ты по ночам у огня,

Не согреет он тебя без меня.

Две сосны опушки вход стерегут,

В темной просеке две сказки живут.

И нанизано рожденье луны

На хрустальное копье тишины.

И восходит над востоком звезда

И уходят из Москвы поезда.

Зря сидишь ты по ночам у огня,

Не согреет он тебя без меня.

Ну так что же рассказать о зиме?

То она как серебро, то как медь,

Это холодно, когда без огня,

А кому-то холода без меня.

Ну що таке розповісти про зиму?

То вона як срібло, то як мідь,

Це холодно, коли без вогню,

А комусь холод без мене.

Це холодно, коли без вогню,

А комусь холод без мене.

Синій вечір два вікна стережуть,

У чорній просіці дві казки живуть,

І нанизано народження місяця

На кришталевий спис тиші.

Ну що таке розповісти про зиму?

Підняв відлигу лютий на кормі,

Вигинає хмар вітрила,

І гойдаються в ночами полюса.

І сходить над дорогою зірка,

І йдуть з Москви поїзда.

Даремно сидиш ти по ночами біля огня,

Не зігріє він тебе без мене.

Дві сосни узлісся вхід стережуть,

У темній просіці дві казки живуть.

І нанизано народження місяця

На кришталевий спис тиші.

І сходить над сходом зірка

І йдуть з Москви поїзда.

Даремно сидиш ти по ночами біля огня,

Не зігріє він тебе без мене.

Ну що таке розповісти про зиму?

То вона як срібло, то як мідь,

Це холодно, коли без вогню,

А комусь холод без мене.