Я бы новую жизнь - Юрий Визбор

Я бы новую жизнь своровал бы как вор,

Я бы летчиком стал, это знаю я точно

И команду такую: Винты на упор!,

Отдавал бы как бог, домодедовской ночью.

Под моею рукой чей-то город лежит

И крепчает мороз, и долдонят капели,

И постели метелей, и звезд миражи,

Освещали б мой путь в синеглазом апреле.

Ну, а будь у меня двадцать жизней подряд,

Я стал бы врачом районной больницы

И не ждал ничего, и лечил бы ребят,

И крестьян бы учил, как им не простудиться.

Под моею рукой чьи-то жизни лежат,

Я им новая мать, я их снова рожаю,

И в затылок мне дышит старик Гиппократ,

И меня в отпуска все село провожает.

Ну, а будь у меня сто веков впереди,

Я бы песни забыл, я бы стал астрономом,

И прогнал бы друзей, просыпался б один,

Навсегда отрешась от успеха земного.

Под моею рукой чьи-то звезды лежат,

Я спускаюсь в кафе, словно всплывшая лодка,

Здесь по-прежнему жизнь, тороплюсь я назад

И по небу иду капитанской походкой.

Но ведь я пошутил, я спускаюсь с небес,

Перед утром курю, как солдат перед боем,

Свой единственный век отдаю я тебе,

Все что будет со мной- это будет с тобою.

Под моею рукой твои плечи лежат,

И проходит сквозь нас дня и ночи граница,

И у сына в руке старый мишка зажат,

Как усталый король, обнимающий принца.

Я би нове життя поцупив би як злодій,

Я би льотчиком став, це знаю я точно

І команду таку: Гвинти на упор!,

Віддавав би як бог, домодєдовської вночі.

Під моєю рукою чиєсь місто лежить

І міцніє мороз, і долдонять краплі,

І ліжка завірюх, і зірок міражі,

Висвітлювали б мій шлях у синєокому квітні.

Ну, а будь у мене двадцять життів поспіль,

Я став би лікарем районної лікарні

І не чекав нічого, і лікував би хлопців,

Іселян би вчив, як їм не застудитися.

Під моєю рукою чиїсь життя лежать,

Я им нова мати, я их знов народжую,

І в потилицю мені дихає старий Гіппократ,

І мене у|відпустки все село проводжає.

Ну, а будь у мене сто століть попереду,

Я би пісні забув, я би став астрономом,

І прогнав би друзів, прокидався б один,

Назавжди відмовившись від успіху земного.

Під моєю рукою чиїсь зірки лежать,

Я спускаюся в кафе, немов сплив човен,

Тут, як і раніше, життя, поспішаю я.

І по небу йду капітанською ходою.

Але адже я пожартував, я спускаюся з небес,

Перед ранком курю, як солдат перед боєм,

Своє єдине століття віддаю я, тобі,

Все що буде зі мною - це буде з тобою.

Під моєю рукою твої плечі лежать,

І проходить крізь нас дня і ночі кордон,

І у сина в руці старий ведмедик затиснутий,

Як утомлений король, що обіймає принца.