Телефон - Юрий Визбор

Слушаю, да!

Але!

Что за шутки с утра?

Я?

Почему удивлен?

Я даже очень рад.

Я даже закурю.

Здравствуй, прошло сто лет.

Сто лет прошло, говорю.

Я не спешу, нет.

Телефон-автомат у нее,

Телефон на столе у меня,

Это осень, это жнивье,

Талый снег вчерашнего дня.

Что у нас за дела?

Да как-то все разбрелись,

Верочка родила, Славины развелись.

Я получил отдел, Санька съездил в Париж,

Все в суматохе дел.

Ну, а ты что молчишь?

А правда, что говорят.

А кто он, коль не секрет?

А, военный моряк, в, общем, жгучий брюнет.

А сына как назвала?

Спасибо, не ожидал.

Значит жизнь удалась?

Все прошло без следа?

Слухаю, так!

Але!

Що за жарти з ранку?

Я?

Чому здивований?

Я навіть дуже радий.

Я навіть закурю.

Привіт, минуло сто років.

Сто років минуло, говорю.

Я не поспішаю, ні.

Телефон-автомат у неї,

Телефон на столі у мене,

Це осінь, це стерня,

Талий сніг учорашнього дня.

Що у нас за справи?

Так якось усі розбрелися,

Вірочка народила, Славини розлучилися.

Я отримав відділ, Санька з'їздив у Париж,

Все в метушні справ.

Ну, а ти що мовчиш?

А правда, що кажуть.

А хто він, якщо секрет?

А, військові моряки, загалом, пекучий брюнет.

А сина як назвала?

Спасибі, не чекав.

Значить життя вдалося?

Все пройшло без сліду?