Здравствуй, Осень - Юрий Визбор

Снова просеки костром горят.

Здравствуй, осень, милая моя, —

Полустанки и полутона,

Заплутавшие во снах.

В легкой грустности твоих шагов,

В ожидании твоих снегов,

Ветром сорванные облака

На моих лежат руках.

Понимаешь ли, в глаза гляжу.

Понимаешь ли, такая жуть.

У лесного черного ручья

О любви поют друзья.

В этом свет какой-то заключен,

Я касаюсь до луны плечом,

Я плащом черпаю синеву,

Звезды падают в траву.

Дорогая осень, ты сама

Покажи свои нам закрома,

Золотые сундуки зари

Перед нами отвори.

За опушку спрячь ты облака,

За опушкой погаси закат.

За опушкой, где живет луна,

Ходит девочка — весна.

Знову просіки багаттям горять.

Привіт, осінь, люба моя, —

Півстанки та півтону,

Заплуталі у сне.

У легкій сумності твоїх кроків,

Чекаючи твоїх снігів,

Вітром зірвані хмари

На моїх лежать руках.

Розумієш, в очі бачу.

Розумієш, така жах.

У лісового чорного струмка

Про любов співають друзі.

У цьому світ якийсь укладений,

Я доторкаюся до місяця плечем,

Я плащем черпаю синьову,

Зірки падають у траву.

Дорога осінь, ти сама

Покажи свої нам засіки,

Золоті скрині зорі

Перед нами відчини.

За пухлину сховай ти хмари,

За опушкою погаси захід сонця.

За опушкою, де живе місяць,

Ходить дівчинка - весна.