Волчьи Ворота - Юрий Визбор

Через скальные Волчьи Ворота

Мы прошли по высокой тропе,

В них самих было мрачное что-то,

И хотелось идти и не петь.

Вверх ушли мы по снежному следу,

И остались ворота вдали.

Мы прошли через многие беды,

Через эти ворота прошли.

Снова ветры нас горные сушат,

Выдувают тоску из души.

Продаем мы бессмертные души

За одно откровенье вершин.

Все спешим мы к тому повороту,

Где пылает огонь без причин,

Так заприте ж вы Волчьи Ворота

И в ломбард заложите ключи.

Дружбой мы, слава богу, богаты

И пока еще крепки в беде.

Но смотри — поднял руки заката

К небесам, умирающий день.

Все зовет он на помощь кого-то,

Ну, а кто-то не может помочь.

Открываются Волчьи Ворота,

Пропуская к созвездиям ночь.

Через скельні Вовчі Ворота

Ми пройшли високою стежкою,

У них самих було похмуре щось,

І хотілося йти і не заспівати.

Вгору пішли ми за сніговим слідом,

І залишилися ворота вдалині.

Ми пройшли через багато бід,

Через ці ворота пройшли.

Знову вітри нас гірські сушать,

Видмуть тугу з душі.

Продаємо ми безсмертні душі

За одне одкровення вершин.

Все поспішаємо ми до того повороту,

Де палає вогонь без причин,

Так закрийте ж ви Вовчі Ворота

І в ломбард закладіть ключі.

Дружбою ми, слава богу, багаті

І поки ще міцні в біді.

Але дивися— підняв руки заходу сонця

До небес, що вмирає день.

Все кличе він на допомогу когось,

Ну, а хтось не може допомогти.

Відкриваються Вовчі Ворота,

Пропускаючи до сузір'їв ніч.