Улетаем - Юрий Визбор

Листьев маленький остаток

Осень поздняя кружила.

Вот он, странный полустанок

Для воздушных пассажиров.

Слабый ветер ностальгии

На ресницах наших тает.

До свиданья, дорогие, —

Улетаем, улетаем.

Мы в надежде и в тревоге

Ждем в дороге перемены,

Ожидая, что дороги

Заврачуют боль измены.

В голубой косынке неба

Белым крестиком мы таем…

От того, кто был и не был,

Улетаем, улетаем.

Нам бы встать да оглянуться,

Оглядеться б, но задаром

Мы все крутимся, как блюдца

Неприкаянных радаров.

Ах, какая осень лисья!

Ах, какая синь густая!

Наши судьбы — словно листья, —

Улетаем, улетаем.

Ну так где ж он, черт крылатый

На крылатом крокодиле?

Ах, какими мы, ребята,

Невезучими родились!

Может, снег на наши лица

Вдруг падет да не растает…

Постараемся присниться,

Улетаем, улетаем.

Листя маленький залишок

Осінь пізня кружляла.

Ось він, дивний півстанок

Для повітряних пасажирів

Слабкий вітер ностальгії

На віях наших тане.

До побачення, дорогі,—

Відлітаємо, відлітаємо.

Ми в надії та в тривозі

Чекаємо на дорозі зміни,

Очікуючи, що дороги

Залікують біль зради.

У блакитній косинці неба

Білим хрестиком ми таємо…

Від того, хто був і не був,

Відлітаємо, відлітаємо.

Нам би встати та озирнутися,

Озирнутися б, але задарма

Ми все крутимося, як блюдця

Неприкаяних радарів.

Ах, яка осінь лисиця!

Яка синь густа!

Наші долі — немов листя, —

Відлітаємо, відлітаємо.

Ну так де ж він, чорт крилатий

На крилатому крокодилі?

Ах, якими ми, хлопці,

Невдачливими народилися!

Може, сніг на наші обличчя

Раптом упаде та не розтане…

Постараємось наснитися,

Відлітаємо, відлітаємо.