Тралфлот - Юрий Визбор

Ты думаешь так — капитанская кепка,

Прощальный гудок, в море вышел рыбак.

Tы в этом во всем ошибаешься крепко:

Все вроде бы так, а вообще-то не так.

Я в рубке стою, я ору беспрестанно,

Я — чистый пират: пистолет и серьга,

Матросов своих, наименее пьяных

Я ставлю на вахту стоять на ногах.

Держитесь, родные, пока не отчалим,

Тралмейстер толкнул сапогом материк,

Два дня нас качали земные печали,

Теперь успокоит нас север-старик.

По белой ладони полночного моря

Плывет мой корабль — представитель земли,

И Кольский залив нам гудками повторит,

Слова, что нам жены сказать не могли.

Слова, что любовницы не дошептали,

Слова, что текли по подушке слезой,

И даже слова о которых молчали

Спокойные девочки, что на разок

А нам-то чего?

— Мы герои улова,

Нам море пахать поперек изобат.

Мы дали начальству железное слово —

Превысить заданье, судьба не судьба.

Вот так мы уходим, мой друг, на рыбалку,

Вот так будет завтра и было вчера,

И вахту ночную с названьем собака,

Стоим и хватаемся за леера.

И если осудит нас кто за отсталость,

Пожалуйте бриться, вот мой пароход.

Ты с нами поплавай хоть самую малость,

Потом же, товарищ, сердись на тралфлот.

Ти думаєш так — капітанська кепка,

Прощальний гудок, у море вийшов рибалка.

Ти в цьому в усьому помиляєшся міцно:

Все начебто так, а взагалі не так.

Я в рубці стою, я ору безупинно,

Я - чистий пірат: пістолет і серега,

Матросів своїх, найменш п'яних

Я ставлю на вахту стояти на ногах.

Тримайтеся, рідні, доки не відчалимо,

Тралмейстер штовхнув чоботом материк,

Два дні нас гойдали земні печалі,

Тепер заспокоїть нас північ-старий.

По білої долоні північного моря

Пливе мій корабель — представник землі,

І Кільська затока нам гудками повторить,

Слова, що нам дружини сказати не могли.

Слова, що коханки не дошепотіли,

Слова, що текли по подушці сльозою,

І навіть слова про які мовчали

Спокійні дівчатка, що враз

А нам чого?

— Ми герої улову,

Нам море орати впоперек ізобат.

Ми дали начальству залізне слово —

Перевищити завдання, доля не? Доля.

Ось так ми йдемо, мій друже, на рибалку,

Отак буде завтра і було вчора,

І вахту нічну з назвою собака,

Стоїмо і хапаємося за леєра.

І якщо засудить нас хто за відсталість,

Прошу голитися, ось мій пароплав.

Ти з нами поплавай хоч трохи,

Потім, товаришу, сердися на тралфлот.