Тост За Женьку - Юрий Визбор

Так выпьем, ребята, за Женьку!

За Женечку пить хорошо!

Вы помните, сколько сражений

Я с именем Женьки прошел.

И падали годы на шпалы,

И ветры неслись, шелестя…

О, сколько любимых пропало

По тем непутевым путям!

И в грохоте самосожженья

Забыли мы их навсегда.

Но Женя… Вы помните?

Женя…

Я с ней приходил ведь сюда —

Тогда, в девятнадцатом веке…

Ну вспомните вы, черт возьми!

Мне двор представляется некий —

В Воронеже или в Перми.

То утро вставало неброско,

Лишь отсветы на полу,

«Голландкою» пахло и воском,

И шторой, примерзшей к стеклу.

А вы будто только с охоты.

Я помню такой кабинет…

И пили мы мерзкое что-то,

Похожее на «Каберне».

Но все же напились порядком,

И каждый из вас толковал:

«Ах, ах, молодая дворянка,

Всю жизнь я такую искал…»

Ну, вспомнили?

То-то.

И верно,

Ни разу с тех пор не встречал

Я женщины более верных

И более чистых начал.

Не помню ничьих я объятий,

Ни губ я не помню, ни рук…

— Так где ж твоя Женька, приятель?

Сюда ее, в дружеский круг!

— Да где-то гуляет отважно,

На пляже каком-то лежит…

Но это не важно, не важно:

Я крикну — она прибежит.

— Ну что, гражданин, ты остался

Один.

Закрывать нам пора!

— А он заплатил?

— Рассчитался.

— Намерен сидеть до утра?

— Да нет.

По привычке нахмурясь,

Я вышел из прошлого прочь…

Гостиница «Арктика», Мурманск.

Глухая полярная ночь.

Так вип'ємо, хлопці, за Женьку!

За Женечку пити добре!

Ви пам'ятаєте, скільки битв

Я з ім'ям Женьки пройшов.

І падали роки на шпали,

І вітри мчали, шелестячи...

О, скільки коханих зникло

Тому недолугим шляхам!

І в гуркоті самоспалення

Забули ми їх назавжди.

Але Женя… Ви пам'ятаєте?

Женя…

Я з ній приходив сюди —

Тоді, у дев'ятнадцятому столітті…

Ну згадайте ви, чорт забирай!

Мені подвір'я представляється якийсь—

У Воронежі або в Пермі.

Того ранку вставало непомітно,

Лише відсвіти на підлозі,

«Голландкою» пахло і воском,

І шторою, що примерзла до скла.

А ви ніби тільки з полювання.

Я пам'ятаю такий кабінет…

І пили ми мерзке щось,

Схоже на «Каберне».

Але все ж напилися порядком,

І кожен з вас тлумачив:

«Ах, ах, молода дворянка,

Все життя я таку шукав ... »

Ну, згадали?

Отож.

І вірно,

Ні разу з тих пір не зустрічав

Я жінки вірніших

І більш чистих почав.

Не пам'ятаю нічиїх обіймів,

Ні губ я не пам'ятаю, ні рук…

— Так де ж твоя Женько, друже?

Сюди її, в дружнє коло!

— Так десь гуляє відважно,

На пляжі якомусь лежить…

Але це не важливо, не важливо:

Я крикну — вона прибіжить.

—Ну, що, громадянине, ти залишився

Один.

Закривати нам час!

— А він заплатив?

— Розрахувався.

— Маю намір сидіти до ранку?

- Та ні.

За звичкою нахмурившись,

Я вийшов з минулого геть…

Готель «Арктика», Мурманськ.

Глуха полярна ніч.