Тихий Вечер Спустился Над Камою... - Юрий Визбор

Тихий вечер спустился над Камою,

Над тайгой разметался закат.

Ты сегодня с надеждой упрямою

Ждешь письма от московских ребят.

Вечера ожиданьем отмечены,

Писем тоже дождаться нельзя.

Мимолетной, случайною встречею

Не порадуют даже друзья.

И когда с голубою порошею

Унесется надежды тепло,

Постучиться прохожий непрошенный

В занесенное снегом стекло.

Может ты прослезишься нечаянно,

Провожая его поутру,

И разлукою вновь опечалена

Ты не стой, ты не плачь на ветру.

И о встречах теперь не загадывай,

Когда вьюга над крышей шумит.

Самый верный и самый догадливый

Вновь в окошко твое постучит.

Тихий вечір спустився над Камою,

Над тайгою розметався захід сонця.

Ти сьогодні з надією упертою

Чекаєш листи від московських хлопців.

Вечори очікуванням відзначені,

Листів теж дочекатися не можна.

Миттєвою, випадковою зустріччю

Не порадують навіть друзі.

І коли з блакитною порошею

Понесеться надії тепло,

Постукати перехожий непроханий

У занесене снігом скло.

Може ти, розплакатись ненароком,

Проводячи його вранці,

І розлукою знову засмучена

Ти не стійкий, ти не плач на вітрі.

І про зустріч тепер не загадуй,

Коли завірюха над дахом шумить.

Найвірніший і найдогадливіший

Знову в віконце твоє постукає.