Струна и кисть - Юрий Визбор

А в юности куда нас не несло!

В какие мы не забредали воды!

Но время громких свадеб истекло,

Сменившись гордым временем разводов.

Струна, и кисть, и вечное перо —

Нам вечные на этом свете братья!

Из всех ремесел воспоем добро,

Из всех ремесел воспоеам добро!

Из всех объятий — детские объятья.

С годами развелись мы насовсем

С тем, что казалось тенью золотою,

А оказалось, в сущности, ничем —

Участием во всем и суетою.

Но нас сопровождают, как пажи,

Река, и лес, и лист, под ноги павший,

Прощающие нам всю нашу жизнь

С терпеньем близких родственников наших.

Струна, и кисть, и вечное перо —

Нам вечные на этом свете братья!

Из всех ремесел воспоем добро,

Из всех ремесел воспоеам добро!

Из всех объятий — детские объятья.

И странно — но нисходит благодать

От грустного времен передвиженья,

Когда уж легче песню написать,

Чем описать процесс стихосложенья.

Мы делали работу как могли,

Чего бы там про нас не говорили,

Мы даже отрывались от земли

И в этом совервшенство находили.

Струна, и кисть, и вечное перо —

Нам вечные на этом свете братья!

Из всех ремесел воспоем добро,

Из всех ремесел воспоеам добро!

Из всех объятий — детские объятья.

А в молодості куди нас не несло!

В які ми не забредали води!

Але час гучних весіль минув,

Змінившись гордим часом розлучень.

Струна, і кисть, і вічне перо —

Нам вічні на цьому світі брати!

З усіх ремесел заспіваємо добро,

З усіх ремесел воспоеам добро!

З усіх обіймів — дитячі обійми.

З роками розлучилися ми назовсім

З тим, що здавалося золотою тінню,

А виявилося, по суті, нічим

Участю в усьому і суєтою.

Але нас супроводжують, як пажі,

Річка, і ліс, і лист, під ноги полеглий,

Прощаючі нам все наше життя

З терпінням близьких родичів наших.

Струна, і кисть, і вічне перо —

Нам вічні на цьому світі брати!

З усіх ремесел заспіваємо добро,

З усіх ремесел воспоеам добро!

З усіх обіймів — дитячі обійми.

І дивно — але сходить благодать

Від сумного часів пересування,

Коли вже легше пісню написати,

Чим описати процес віршування.

Ми робили роботу як могли,

Чого би там про нас не говорили,

Ми навіть відривалися від землі

І цього досконалість знаходили.

Струна, і кисть, і вічне перо —

Нам вічні на цьому світі брати!

З усіх ремесел заспіваємо добро,

З усіх ремесел воспоеам добро!

З усіх обіймів — дитячі обійми.