Сорокалетье - Юрий Визбор

Записанным в нестойкие страницы

Каким-то все напутавшим Фаготом.

В тех нотах есть живущие фигуры,

И те, кто попрощались, улетая,

Но в самой середине партитуры

Есть наша с вами песенка простая.

Смотрите, не забудьте позвонить,

В тот час, когда настанет непогода,

Какое б ни случилось время года,

Чтоб этот час нам вместе пережить.

Смотрите, догадайтесь промолчать,

Когда нахлынет небо голубое,

Чтоб эта мысль явилась нам обоим —

Друг друга ненароком повстречать.

В наш век всему простому мало места,

Из старого лишь моден перстень старый.

Я сам поклонник джазовых оркестров,

Но верю в семиструнную гитару.

И верю, что разлука есть потеря,

Что честь должна быть спасена мгновенно.

Я вас люблю.

Я в это тоже верю,

Хоть это, говорят, несовременно.

Смотрите, не забудьте позвонить,

В тот час, когда настанет непогода,

Какое б ни случилось время года,

Чтоб этот час нам вместе пережить.

Смотрите, догадайтесь промолчать,

Когда нахлынет небо голубое,

Чтоб эта мысль явилась нам обоим —

Друг друга ненароком повстречать.

Что было, то забудется едва ли.

Сорокалетье взяв за середину,

Мы постоим на этом перевале

И тихо двинем в новую долину.

Там каждый шаг дороже ровно вдвое,

Там в счет идет что раньше не считалось,

Там нам, моя любимая, с тобою

Еще вторая молодость осталась.

Записаним у нестійкі сторінки

Якимось все наплутавши Фаготом.

У тих нотах є фігури, що живуть,

І ті, хто попрощалися, відлітаючи,

Але в самій середині партитури

Є наша з вами пісенька проста.

Дивіться, не забудьте зателефонувати,

Тієї години, коли настане негода,

Яка б не трапилася пора року,

Щоб цю годину нам разом пережити.

Дивіться, здогадайтеся промовчати,

Коли нахлине небо блакитне,

Щоб ця думка стала нам обом —

Один одного ненароком зустріти.

В наш вік всьому простому мало місця,

З старого лише модний перстень старий.

Я сам шанувальник джазових оркестрів,

Але вірю в семиструнну гітару.

І вірю, що розлука є втрата,

Що честь має бути врятована миттєво.

Я вас кохаю.

Я це теж вірю,

Хоч це, кажуть, несучасно.

Дивіться, не забудьте зателефонувати,

Тієї години, коли настане негода,

Яка б не трапилася пора року,

Щоб цю годину нам разом пережити.

Дивіться, здогадайтеся промовчати,

Коли нахлине небо блакитне,

Щоб ця думка стала нам обом —

Один одного ненароком зустріти.

Що було, то забудеться навряд чи.

Сорокаліття взявши за середину,

Ми постаємо на цьому перевалі

І тихо рушимо в нову долину.

Там кожен крок дорожчий рівно вдвічі,

Там в рахунок йде що раніше не вважалося,

Там нам, моя кохана, з тобою

Ще друга молодість лишилася.