Семейный диалог - Юрий Визбор

— Что за погода?

Как эти сумерки ужасны,

Как черный воздух налип на крыши и асфальт.

— А я устала,

Носилась целый день напрасно,

Была у Сашки, купила мыло и кефаль.

Как нам хорошо,

Как хорошо нам жить на свете,

— Дождь, видимо, прошел,

Наступить скоро теплый вечер,

— Как все поет вокруг

И птицы весело щебечут,

— Ах, дорогой мой друг,

Как хорошо нам вдвоем с тобой.

— Как бьется сердце,

Ну отчего же бьется сердце?

— Все от погоды,

Меняет климат свой земля.

— Зачем живу я?

Куда от этого мне деться?

— Поди, мой милый,

Поди немножечко приляг.

Как нам хорошо,

Как хорошо нам жить на свете,

— Дождь, видимо, прошел,

Наступить скоро теплый вечер,

— Как все поет вокруг

И птицы весело щебечут,

— Ах, дорогой мой друг,

Как хорошо нам вдвоем с тобой.

— Ну что молчишь ты?

Ну что молчишь ты, что с тобою?

— Да ничего же,

Сижу-гляжу себе в окно.

— Послушай, милый,

Наверно с женщиной другою ты жил бы так же?

— Наверно так же, все равно.

Как нам хорошо,

Как хорошо нам жить на свете,

— Дождь, видимо, прошел,

Наступить скоро теплый вечер,

— Как все поет вокруг

И птицы весело щебечут,

— Ах, дорогой мой друг,

Как хорошо нам вдвоем с тобой.

— Що за погода?

Як ці сутінки жахливі,

Як чорне повітря налип на дахи і асфальт.

— А я втомилася,

Носілася цілий день даремно,

Була у Сашки, купила мило і кефаль.

Як нам добре,

Як добре нам жити на світі,

— Дощ, мабуть, пройшов,

Наступити незабаром теплий вечір,

— Як усе співає довкола

І птахи весело щебечуть,

— Ах, любий мій друже,

Як добре нам удвох із тобою.

— Як б'ється серце,

Ну чому ж б'ється серце?

— Всі від погоди,

Змінює клімат свій земля.

— Навіщо я живу?

Куди від цього мені подітися?

— Піди, мій любий,

Іди трошки ляж.

Як нам добре,

Як добре нам жити на світі,

— Дощ, мабуть, пройшов,

Наступити незабаром теплий вечір,

— Як усе співає довкола

І птахи весело щебечуть,

— Ах, любий мій друже,

Як добре нам удвох із тобою.

—Ну, що мовчиш ти?

Ну що мовчиш ти, що з тобою?

— Так нічого ж,

Сиджу-дивлюся собі у вікно.

— Послухай, любий,

Напевно, з жінкою другою ти жил би так?

— Мабуть, так само, все одно.

Як нам добре,

Як добре нам жити на світі,

— Дощ, мабуть, пройшов,

Наступити незабаром теплий вечір,

— Як усе співає довкола

І птахи весело щебечуть,

— Ах, любий мій друже,

Як добре нам удвох із тобою.