Саянская Гэс - Юрий Визбор

Саянская ГЭС — затяжные дожди

И лес то седой, то рыжий.

Саянская ГЭС, ты ко мне приходи,

Закрою глаза — увижу.

Вот это навек, так сказать, навсегда,

Зеленой тайгой по сердцу,

Как пахнет река, как стучат в неводах

Луны золотистые серпы.

И падают дни, как листы сентября,

И ночи длинны, как горы,

И смотрит на нас ледяная заря,

А нам разогреть бы моторы.

И вроде бы я навидался чудес,

Скитаясь всю жизнь по свету,

Но в сны мне стучит та Саянская ГЭС,

Которой еще и нету.

Все так же течет ледяная река,

И снегом полны овраги,

Саянская ГЭС только в наших мечтах

И только чуть-чуть на бумаге.

Саянська ГЕС — затяжні дощі

І ліс то сивий, то рудий.

Саянська ГЕС, ти до мені приходь,

Заплющу очі — побачу.

Ось це навіки, так би мовити, назавжди,

Зеленою тайгою по серцю,

Як пахне річка, як стукають у неводах

Місяця золотисті серпи.

І падають дні, як листи вересня,

І ночі довгі, як гори,

І дивиться на нас крижана зоря,

А нам розігріти би мотори.

І начебто би я бачився чудес,

Блукаючи все життя по світлу,

Але в сни мені стукає та Саянська ГЕС,

Який ще й немає.

Все таке тече крижана річка,

І снігом повні яри,

Саянська ГЕС лише в наших мріях

І тільки трохи на папері.