Сад вершин - Юрий Визбор

Мы входим в горы, словно входим в сад.

Его верха — в цветенье белоснежном.

Его стволы отвесны и безбрежны,

И ледники, как лепестки, висят.

И путь наш чист, и путь неблизок —

На гребни гор, на полюса.

Есть человеку вечный вызов,

Есть человеку вечный вызов —

В горах, в морях и в небесах,

В горах, в морях и в небесах.

В саду вершин растут свои плоды.

Они трудом и дружбой достаются.

И те плоды нигде не продаются,

Поскольку их названия горды.

И путь наш чист, и путь неблизок —

На гребни гор, на полюса.

Есть человеку вечный вызов,

Есть человеку вечный вызов —

В горах, в морях и в небесах,

В горах, в морях и в небесах.

Мы женщин не пускаем в этот сад,

Поэтому не пахнет тут изменой.

Почтительно склонив свои антенны,

За нами только спутники следят.

И путь наш чист, и путь неблизок —

На гребни гор, на полюса.

Есть человеку вечный вызов,

Есть человеку вечный вызов —

В горах, в морях и в небесах,

В горах, в морях и в небесах.

В саду вершин растет одна гора,

Которая всех выше и прекрасней,

И потому, что путь туда опасней,

На эту гору выйти нам пора!

И путь наш чист, и путь неблизок —

На гребни гор, на полюса.

Есть человеку вечный вызов,

Есть человеку вечный вызов —

В горах, в морях и в небесах,

В горах, в морях и в небесах.

Ми входимо в гори, ніби входимо в сад.

Його верхи - в цвітіння білому.

Його стволи прямовисні і безмежні,

І льодовики, як пелюстки, висять.

І шлях наш чистий, і шлях неблизький —

На гребені гір, на полюси.

Є людині вічний виклик,

Є людині вічний виклик—

У горах, у морях і в небесах,

У горах, у морях і в небесах.

У саду вершин ростуть свої плоди.

Вони працею і дружбою дістаються.

І ті плоди ніде не продаються,

Бо їхні назви горді.

І шлях наш чистий, і шлях неблизький —

На гребені гір, на полюси.

Є людині вічний виклик,

Є людині вічний виклик—

У горах, у морях і в небесах,

У горах, у морях і в небесах.

Ми жінок не пускаємо в цей сад,

Тому не пахне тут зрадою.

Шановно схиливши свої антени,

За нами лише супутники стежать.

І шлях наш чистий, і шлях неблизький —

На гребені гір, на полюси.

Є людині вічний виклик,

Є людині вічний виклик—

У горах, у морях і в небесах,

У горах, у морях і в небесах.

У саду вершин росте одна гора,

Яка всіх вища і прекрасна,

І потому, що шлях туди небезпечніший,

На цю гору вийти нам час!

І шлях наш чистий, і шлях неблизький —

На гребені гір, на полюси.

Є людині вічний виклик,

Є людині вічний виклик—

У горах, у морях і в небесах,

У горах, у морях і в небесах.