Прощай, Москва - Юрий Визбор

Прощай, Москва, не надо слов и слез,

Скажу тебе сегодня по секрету:

Не знаешь ты, что я тебя увез,

В душе своей ношу тебя по свету.

Не знаешь ты, что, если у костра

Глаза подернет дым воспоминаний,

По долгим, одиноким вечерам,

К тебе ходить я буду на свиданье.

Мне здесь знаком, наверно, каждый двор,

Тебе на память подарил я детство,

И молодость, и солнечный задор

Ты, город мой, оставил мне в наследство.

Прощай, Москва, в сиянье гордых звезд,

Прими слова прощального привета,

Не знаешь ты, что я тебя увез,

В душе своей ношу тебя по свету.

Прощавай, Москва, не треба слів і сліз,

Скажу тобі сьогодні за секретом:

Не знаєш ти, що я тебе відвіз,

В душі своїй ношу тебе по світлу.

Не знаєш ти, що, якщо у вогнища

Очі посмикне дим спогадів,

По довгих, одиноких вечорах,

До тебе ходити я буду на побачення.

Мені тут знайомий, мабуть, кожен двір,

Тобі на пам'ять подарував я дитинство,

І молодість, і сонячний запал

Ти, місто моє, залишив мені у спадок.

Прощавай, Москва, у сяйво гордих зірок,

Прийми слова прощального привітання,

Не знаєш ти, що я тебе відвіз,

В душі своїй ношу тебе по світлу.