По переулку в синяках - Юрий Визбор

По переулку в синяках

Ночная тьма, ночная тьма.

Сидит в портовых кабаках

Ночная долгая зима.

И каблуками в шар земной,

И кулакамми по столу,

Чужое горе за спиной,

Щека прижатая к стеклу.

И длинный вечер без любви,

И странный город без огней.

И протекает ночь в крови,

Асфальт белеет при луне.

А как же быть, и как же быть,

В какие верить чудеса,

Колеса крутятся судьбы,

Кричат с пластинок голоса.

А где же ты, любовь моя,

М-м-м-м…м-м,

М-м-м-м…м-м,

М-м-м-м…м-м,

Ты только тихо мне шепни

Свои безумные слова,

Ты только молча намекни,

Что ты жива, что ты жива.

По провулку в синяках

Нічна темрява, нічна темрява.

Сидить у портових кабаках

Нічна довга зима.

І каблуками в куля земної,

І кулаками по столу,

Чуже горе за спиною,

Щока притиснута до скла.

І довгий вечір без кохання,

І дивне місто без вогнів.

І протікає ніч у крові,

Асфальт біліє при місяці.

А як бути, і як бути,

У які вірити чудеса,

Колеса крутяться долі,

Кричать із пластинок голосу.

А де ти, любов моя,

М-м-м-м-м-м-м,

М-м-м-м-м-м-м,

М-м-м-м-м-м-м,

Ти тільки тихо мені шепни

Свої шалені слова,

Ти тільки мовчки натякни,

Що ти жива, що ти жива.