Переделкинский вальс - Юрий Визбор

В это утро шел снег.

Этой осенью шел он однажды,

Но — расстаял… теперь

Электрички несутся в снегу.

Этой ночью был сон,

Сон по-моему вещий и важный.

Мы уходим гулять,

Этот сон вспомнить я не могу.

А кто-то кружит, кружит над нами

И требует посадки,

Но ему-то помогут,

А нам-то как быть?

Что забыть, что любить?

В даль какую бежать без оглядки

Меж сугробов сомнений

По льдистой тропинке любви?

Переделкино спит

После скучных субботних веселий,

И не знает еще,

Что настала уж зимняя жизнь.

Мы неспешно идем,

Мы справляем любви новоселье,

И нетоптаный снег

Удивительно кстати лежит.

А кто-то кружит, кружит над нами

И требует посадки,

Но ему-то помогут,

А нам-то как быть?

Что забыть, что любить?

В даль какую бежать без оглядки

Меж сугробов сомнений

По льдистой тропинке любви?

Ах какая зима

Опустилась в то утро на плечи

Золотым куполам,

Под которыми свет мы нашли.

И не гаснет огонь,

И возносятся сосны, как свечи,

И Борис Леонидыч

Как будто бы рядом стоит.

А кто-то кружит, кружит над нами

И требует посадки,

Но ему-то помогут,

А нам-то как быть?

Что забыть, что любить?

В даль какую бежать без оглядки

Меж сугробов сомнений

По льдистой тропинке любви?

Цього ранку йшов сніг.

Цієї осені йшов він  одного разу,

Але — розстояв... тепер

Електрички мчать у снігу.

Цієї ночі був сон,

Сон, на мою думку, речовий і важливий.

Ми йдемо гуляти,

Цей сон згадати я не можу.

А хтось кружляє, кружляє над нами

І вимагає посадки,

Але йому допоможуть,

А нам як бути?

Що забути, що кохати?

В далечінь яку бігти без оглядки

Між кучугур сумнівів

По льдистій стежці кохання?

Переділкіно спить

Після нудних суботніх веселощів,

І не знає ще,

Що настало вже зимове життя.

Ми неспішно йдемо,

Ми справляємо кохання новосілля,

І нетоптаний сніг

Дивно, до речі, лежить.

А хтось кружляє, кружляє над нами

І вимагає посадки,

Але йому допоможуть,

А нам як бути?

Що забути, що кохати?

В далечінь яку бігти без оглядки

Між кучугур сумнівів

По льдистій стежці кохання?

Ах яка зима

Опустилася того ранку на плечі

Золоті куполи,

Під якими світло ми знайшли.

І не гасне вогонь,

І несуть сосни, як свічки,

І Борис Леонідич

Начебто би поруч стоїть.

А хтось кружляє, кружляє над нами

І вимагає посадки,

Але йому допоможуть,

А нам як бути?

Що забути, що кохати?

В далечінь яку бігти без оглядки

Між кучугур сумнівів

По льдистій стежці кохання?