Осколок луны - Юрий Визбор

Осколок луны над антеннами колок

И вновь виражом начинается жизнь,

Ты в сердце свое этот лунный осколок,

Как знак рубежа, навсегда положи.

Ведь дело мужчин, пересилив тревогу,

Надежно держать чуть дрожащий штурвал

И молча глядеть на ночную дорогу,

Чтоб компас души верный путь указал,

Верный путь указал…

Нас грохот турбин постоянно находит,

Чужих городов нам мелькают огни,

От прошлых времен мы, конечно, уходим,

И все ж уходя, дорогой, оглянись.

Ведь дело мужчин, пересилив тревогу,

Надежно держать чуть дрожащий штурвал

И молча глядеть на ночную дорогу,

Чтоб компас души верный путь указал,

Верный путь указал…

И в час неудач так неловки движенья,

И кажется вдруг, что уж все решено,

Что жизнь состоит из одних поражений,

А наши победы забыты давно.

Ведь дело мужчин, пересилив тревогу,

Надежно держать чуть дрожащий штурвал

И молча глядеть на ночную дорогу,

Чтоб компас души верный путь указал,

Верный путь указал…

Вот скрылась луна, как ночная бегунья,

Сквозь тучи видны лишь ее миражи,

Но дело все в том, что придет полнолунье

И полная радость, и полная жизнь.

Ведь дело мужчин, пересилив тревогу,

Надежно держать чуть дрожащий штурвал

И молча глядеть на ночную дорогу,

Чтоб компас души верный путь указал,

Верный путь указал…

Уламок місяця над антенами колок

І знову віражем починається життя,

Ти в серці своє цей місячний уламок,

Як знак рубежу назавжди поклади.

Адже справа чоловіків, пересиливши тривогу,

Надійно тримати тремтячий штурвал

І мовчки дивитись на нічну дорогу,

Щоб компас душі вірний шлях вказав,

Вірний шлях вказав…

Нас гуркіт турбін постійно знаходить,

Чужих міст нам миготять вогні,

Від минулих часів ми, звичайно, йдемо,

І все ж ідучи, дорогий, оглянься.

Адже справа чоловіків, пересиливши тривогу,

Надійно тримати тремтячий штурвал

І мовчки дивитись на нічну дорогу,

Щоб компас душі вірний шлях вказав,

Вірний шлях вказав…

І в годину невдач так незручні рухи,

І здається раптом, що вже все вирішено,

Що життя складається з одних поразок,

А наші перемоги забуті давно.

Адже справа чоловіків, пересиливши тривогу,

Надійно тримати тремтячий штурвал

І мовчки дивитись на нічну дорогу,

Щоб компас душі вірний шлях вказав,

Вірний шлях вказав…

Ось зник місяць, як нічний бігун,

Крізь хмари видно лише її миражі,

Але все в тому, що прийде повня

І повна радість, і повне життя.

Адже справа чоловіків, пересиливши тривогу,

Надійно тримати тремтячий штурвал

І мовчки дивитись на нічну дорогу,

Щоб компас душі вірний шлях вказав,

Вірний шлях вказав…