Осенние дожди - Юрий Визбор

Видно, нечего нам больше скрывать,

Все нам вспомнится на Страшном суде.

Эта ночь легла, как тот перевал,

За которым — исполненье надежд.

Видно, прожитое — прожито зря,

Но не в этом, понимаешь ли, соль.

Видишь, падают дожди октября,

Видишь, старый дом стоит средь лесов.

Мы затопим в доме печь, в доме печь,

Мы гитару позовем со стены.

Все, что было, мы не будем беречь,

Ведь за нами все мосты сожжены,

Все мосты, все перекрестки дорог,

Все прошептанные клятвы в ночи.

Каждый предал все, что мог, все, что мог, —

Мы немножечко о том помолчим.

И слуга войдет с оплывшей свечой,

Стукнет ставня на ветру, на ветру.

О как я тебя люблю горячо —

Это годы не сотрут, не сотрут.

Всех друзей мы позовем, позовем,

Мы набьем картошкой старый рюкзак.

Спросят люди: «Что за шум, что за гром?»

Мы ответим: «Просто так, просто так!»

Просто нечего нам больше скрывать,

Все нам вспомнится на Страшном суде.

Эта ночь легла, как тот перевал,

За которым — исполненье надежд.

Видно, прожитое — прожито зря,

Но не в этом, понимаешь ли, соль.

Видишь, падают дожди октября,

Видишь, старый дом стоит средь лесов.

Мабуть, нічого нам більше приховувати,

Все нам згадається на Страшному суді.

Ця ніч лягла, як той перевал,

За ким—виконання надій.

Видно, прожите — прожито дарма,

Але не в цьому, розумієш, сіль.

Бачиш, падають дощі жовтня,

Бачиш, старий будинок стоїть серед лісів.

Ми затопимо в будинку піч, в будинку піч,

Ми гитару покличемо зі стіни.

Все, що було, ми не будемо берегти,

Адже за нами всі мости спалені,

Всі мости, всі перехрестя доріг,

Усі прошептані клятви вночі.

Кожен зрадив усе, що міг, усе, що міг,—

Ми трошки про те помовчимо.

І слуга увійде з опливлою свічкою,

Стукне віконниця на вітрі, на вітрі.

Про як я тебе люблю гаряче —

Це роки не сотрут, не сотруть.

Всіх друзів ми покличемо, покличемо,

Ми наб'ємо картоплею старий рюкзак.

Запитають люди: «Що за шум, що за грім?»

Ми відповімо: «Просто так, просто так!»

Просто нічого нам більше приховувати,

Все нам згадається на Страшному суді.

Ця ніч лягла, як той перевал,

За ким—виконання надій.

Видно, прожите — прожито дарма,

Але не в цьому, розумієш, сіль.

Бачиш, падають дощі жовтня,

Бачиш, старий будинок стоїть серед лісів.