О, посмотри какие облака - Юрий Визбор

О посмотри, какие облака

Возведены вдоль нашего романа,

Как-будто бы минувшие века

Дают нам знак таинственный и странный.

И странное обилие цветов,

И странно, что кафе не закрывают.

И женщины в оранжевых пальто,

Неслышно, как кувшинки проплывают.

О, посмотри, хотя бы на себя

В минутном отражении витрины,

Где манекены редкие скорбят

И катятся волнистые машины.

Где тонкая колеблется рука

Среди незамечательных прохожих,

Где ты стоишь похожа на зверька

И на смешного ангела похожа.

Прошу тебя, пожалуйста спаси,

Не брось меня на каменную муку,

Но женщина, ведущая такси,

Находит дом с названием разлука.

И ты уходишь весело, легко,

Пустеет двор, пустеет мирозданье…

Лишь ласковые днища облаков

Всю ночь висят над миром в ожиданьи.

Про дивися, які хмари

Зведені вздовж нашого роману,

Начебто би минулі століття

Дають нам знак таємничий і дивний.

І дивна різноманітність кольорів,

І дивно, що кафе не закривають.

І жінки в помаранчевих пальто,

Нечутно, як латаття пропливають.

О, подивися, хоча би на себе

У хвилинному відображенні вітрини,

Де манекени рідкісні сумують

І котяться хвилясті машини.

Де тонка вагається рука

Серед чудових перехожих,

Де ти стоїш схожа на звірка

І на смішного ангела схожа.

Прошу тебе, будь ласка, врятуй,

Не кінь мене на кам'яне борошно,

Але жінка, яка веде таксі,

Знаходить будинок з назвою розлуки.

І ти ідеш весело, легко,

Пустеє подвір'я, пустіє світобудова...

Лише ласкаві днища хмар

Всю ніч висять над світом в очікуванні.